Чоловіки і страх самотності.

Я так зрозуміла, що страх самотності присутній у переважної більшості чоловіків. Справедливості заради надосказать, що є винятки, коли чи то страху подібного немає, чи то вони всвоіх вчинках не йдуть на поводу у даної фобії.
У вчинках він може проявлятися по різному. Про один із проявів (наведу один реальні приклад, але знаю їх декілька). У подруги батьки прожили разом 20 з гаком років. І тут тато закохався. Довго приховував наявність подружки, а потім взяв і пішов. Зовсім. Треба зауважити, що дружина його досить владна жінка і треба розуміти йому набридло бути під гнітом. Пішов до подруги, порахувавши, мабуть, що там все буде ласкаво і пухнасто. Але схоже, що все не так просто, і мужчінкі повернувся до дружини. А через місяць (набридло знову під ярмом то) знову до подружки. І так почалося метання з поясненнями, соплями і іншим.
При цьому дуже переживає дружина, вже немолода жінка, яка ніяк не очікувала такої зради (про характер поки говорити не будемо).


Подружка нова напевно тож переживає. І тільки цей пес кидається туди-сюди ні про кого не думаючи, а тільки думаючи про себе одному, такому рідному та улюбленому.
Тепер поясню до чого тут страх самотності. Коли в дружині або подрузі щось не подобається нормальний чоловік не буде жити і одночасно підшукувати заміну на більш відповідну. Ну поганий характер у дружини-треба це питання чесно з'ясувати і якщо не влаштовує - йди жити окремо.
Але ж ні. Окремо то страшно. Приходиш з роботи - ніхто не нагодує, не зустріне, не ляже поруч. А так живеш і шукаєш. Знайшов-пішов. А те, що у нової то тож можуть бути таргани (та ще й незвичні) ніхто не думає. Я розповіла цю історію декільком знайомим чоловікам і всі сказали, що так, молодець мужик. Іти у НІКУДИ стрьомно. Треба молодички знайти спочатку і йти до неї. А що кидається - так це звичайно, йому ж важко, звичка. Можливо, чоловіки скажуть, що жінки не краще - тоді пишіть чому не краще, приводьте приклади.