Навіщо дитині вітатися?.

http://www.med2000.ru/

"Привітайся! .." "Скажи тітці спасибі!" - Раз у раз вимагаємо ми від дитини. Він мляво підпорядковується. А чи досягає таке понукання мети? І взагалі - яка мета у всіх цих реверансів?

ВСЬОГО ДОБРОГО!

У повсякденному житті слова ввічливості ми вимовляємо автоматично і не замислюємося, що саме вони позначають - наприклад, що, вітаючись, ми бажаємо людині здоров'я. Ці благі побажання стали формальністю - для кого-то чергові посмішки і люб'язності навіть складова частина професії. І дітей ми вчимо гарним манерам так само поверхнево, як користуємося ними самі. Ну кому не охота продемонструвати знайомим свого розвиненого трилітки, який засвоїв весь набір традиційних "ввічливості"? Між тим Бенджамін Спок, чиї книги є в кожному будинку, але чиї ідеї, на жаль, так і не опанували масами, пише: "Навчання дитини таким словам як здрастуйте і спасибі має бути не першим кроком, а останнім. Головне - це навчити його любити
людей. "

Справді, чому на багатьох з нас вираз" хороші манери "наганяє тугу? Чи не тому, що ми з дитинства відчували у всьому цьому невловиму фальш? Зовсім інший відгук у душі викликає справжня доброзичливість. Тому, може бути, є
сенс почати навчання дитини етикету з розповідей між іншим про те, як знайомі йому люди гарні і симпатичні, як вони його люблять ... Переймаючись щирою симпатією до оточуючих, дитина сама захоче радувати їх добрими словами.

Далеко не всі люди на світі вписуються в цю ідилію і викликають прихильність до себе? Так, це так. І все ж в оточенні дитини люди, як правило, "позитивні". Хай зі своїми недоліками, але ж не пропащі негідники, яких зазвичай мають на увазі під людьми, що не заслуговують щирих симпатій. Коли-небудь, можливо, ваша дитина зіткнеться і з такими. І може бути, навіть буде змушений з ними "розшаркуватися", зрозумівши, що не завжди ввічливі слова доводиться говорити по вів енію серця. Але нехай це стане для нього винятком, а не правилом.

ДИТИНА, приємний в усіх відношеннях

Є ще одна причина, по якій варто навчити свою дитину гарним манерам. Вона більш прагматична. Все той же Спок пише, що ОБОВ'ЯЗОК батьків - виростити своїх дітей такими, щоб їх любили інші люди. Часом мені здається, що це головна і мало не єдина справжня мета виховання. Якщо вашої дитини будуть любити оточуючі, йому буде легше реалізувати себе в житті, та й саме життя буде у нього значно приємніше ...

"Моя 2-річна дочка завела викликає звичку, - розповідає Алла. - Поївши, вона кидає зі свого столика тарілку на підлогу. Мене це дуже пригнічує. Я, звичайно, не роблю з цього фатальних прогнозів относітельноее майбутнього, та й та пальника не шкода - вона пластмасова. А залишки їжі з підлоги прибирає няня , яка, загалом-то, отримує за це гроші. Але кому я буду платити за те, щоб терпіли погані манери моєї дитини, коли йому буде десять років? А п'ятнадцять? А двадцять? .. "

Поволі, поки дитина маленька і поки йому приємно радувати вас своїми досягненнями, навчайте його корисним і красивим навичкам: акуратно є, прибирати за собою, допомагати іншим людям. Не залишайте без уваги погані звички - то ж кидання тарілок, або істерики, або биття власних батьків. Як поступити в кожному конкретному випадку? Це вам підкаже ваша інтуїція, книги, а коли та консультація психолога або досвідченого педагога. Іноді витівки дитину краще почерк нуто ігнорувати, іноді - відволікати його, іноді й карати. Постарайтеся знайти оптимальну стратегію впливу на дитину.

"Мій син приходив у дитячий сад і бив там інших дітей, - розповідає Тетяна, мама 4-річного Альоші. - Я не могла зрозуміти, в чому справа - адже самого Альошу ніхто ніколи не бив. Мені було соромно перед іншими батьками - милі, симпатичні мами спочатку разом зі мною журилися з приводу його поведінки, а потім були змушені навіть ходити скаржитися на нас завідуючої! На щастя, та виявилася досвідченим педагогом .


Вона просто перевела Альошу в старшу групу, де він опинився ме ньше і слабкіше всіх. Пара стусанів від більш дорослих хлопців швидко відучили його задиратися з іншими дітьми. "

ЖИТТЯ НЕ СТОЇТЬ НА МІСЦІ

Словосполучення "вічні цінності", звичайно, красиво, але далеко не всі цінності варто зараховувати до вічних. Критичного переосмислення іноді вимагають і правила хорошого тону. Те, що вчора вважалося само собою зрозумілим, сьогодні може показана церемонія і безглуздим. А щось не цілком припустиме ось-ось буде визнано зручним і нормальним.

Ну, наприклад, ще вчора старші покоління нарікали молоді за сленг. Сьогодні влучні стильні слівця отримали право на існування, адже часом вони так вдало оживляють мова. А вже питання моди, одягу, доречності тих чи інших соче бувань в ній зазнають одна зміна за іншим.

Сьогодні цілком можна залишатися вихованою людиною, але дозволяти собі невеликі дивацтва, оригінальні звички. "Вас не покоробить, якщо я буду наливати чай у блюдце? Так уже я з дитинства звик ..."

Тому не захоплюйтеся "старорежимними" уявленнями про те, що пристойно і що непристойно .

Одна дитина, відвідував експериментальний дитячий сад з промовистою назвою "Минуле", виявився зовсім втраченим у звичайній районній школі. Великосвітські манери, з захватом викладаються там малюкам педагогами, на жаль, зробив і його посміховиськом в очах інших дітей. А навчитися їсти алюмінієвої ложкою куряче крильце в шкільній їдальні виявилося для нього важче, ніж орудувати спеціальними ножами і виделками в складних стравах ...

Батькам не варто забувати, що навіть найкращі потрібно прищеплювати дитині в розумних дозах.

ЦЕ - СІМЕЙНА

І все ж найголовніше - пам'ятати про те, що дитину виховують не слова батьків, а звичайні сімейні будні. Але згадую я про це не для того, щоб викликати у мам і тат почуття провини з приводу непохвальних манер, які їх чадо засвоїло у власній родині. Якраз навпаки! Подумайте, чи не перестараєтеся ви, пестуя в дитині пай-хлопчика або пай-дівчинку, якщо у вашій родині стандарти поведінки більш м'які? Намагайтеся уникати лицемірства.

Ви що, справді ніколи не копирсався в носі? Або просто розумієте, що цього не можна робити на людях? От і поясніть це своїй дитині. Або, наприклад, що такого в тому, якщо він інший раз доп'є залишки супу через край тарілки, замучив черпати його ложкою? Звичайно, в гостях або в ресторані так робити не слід, але вдома, якщо нікого з близьких це не дратує, - чому б і ні?

"Одного разу я, як і всі батьки, зіткнулася з не цілком літературною лексикою в устах своєї дитини, - згадує мама 5-річного Дмитра. - Постало питання: від яких слів його дійсно варто відучувати? Ну от взяти, наприклад, колор ітное слово на букву "ж" ... Зізнаюся, я ним користуюся досить часто. Чи є сенс забороняти вимовляти його дитині? Я вирішила, що ні (зрозуміло, тільки щодо ситуації і в колі своїх). Але ось що я зовсім не виношу, так це мату ".

Отже, визначитеся, які манери ви насправді вважаєте хорошими, а які - поганими, які - допустимими і які - ні. Чим реальніше будуть ваші уявлення про етикет, тим швидше ви допоможете його освоїти своїй дитині.

Один філософ зауважив, що "хороші манери складаються з дрібних самопожертвований". І тоді стає зрозуміло, чому вони деколи насилу даються нам і нашим дітям - адже в кожен конкретний момент обійтися без них легше і простіше. Пое того, якщо ви хочете спонукати дитини на ці зусилля, допоможіть йому побачити в них сенс.