Очікування.

Навіщо я все це пишу?

Сама не знаю, не скажу ...

Я просто почуття розкриваю

І болю я не помічаю.

А просто сіла і пишу,

Віршами я зараз дихаю.

Так життя влаштована моя:

Пишу вірші, коли одна,

Коли від болю серце стогне,

У віршах ж біль моя потоне.

І я забуду, що одна,

Адже я віршам своїм потрібна!

* * *

Я проклинаю вас, зірки!

За ту помилку в розрахунках.

Я проклинаю вас, зірки!

За ті удари в польотах.

За ті образи і сльози,

За всі мрії і всі мрії,

За все, за розлуку,

Без милого нудьгу!

Я проклинаю вас, зірки!

І я реву і лаюся.


Проходить час і знову

Усвідомлюю я і каюся ...

Я вдячна вам, зірки!

За цю зустріч з коханим,

За це рідкісне щастя

З моїм єдиним, милим ...

* * *

Ось і роз'їхалися в різні боки.

Так вийшло і тут ми не владні.

Кружляють лише в небі чорні ворони,

Тільки їх каркання нам не небезпечно.

Нас розділяють зараз расстоянья;

Річки, дороги, ліси і поля.

Головне нам - пережити расставанье,

Мені без тебе, а тобі без мене ...

Та ми вже звикли, куди тут діватись.

Любимо, сподіваємося, віримо і чекаємо.

Найскладніше - це прощатися ...

Рідко доводиться нам бути вдвох ...