І ось на світ з'явився мій Станіславушка.

Моєму хлопчику вже 2,4 роки, але спогади все ще свіжі, наче вчора народжувала )))

Ми малята травневі, і за всіма показниками обстеження мені поставили термін 20.05.2005. проте на останньому візит до дільничного лікаря з'ясувалося що я ходжу з відкритою, десь на два пальці, шийкою і народити повинна в свята, ближче до 9 травня. Я вже підготувалася морально, чоловіка підготувала, щоб не дивувався і не переживав, якщо доведеться вночі їхати в лікарню. Сидимо чекаємо ))))

9 травня благополучно закінчується, святкові вихідні теж. У мене навіть сигналів немає, малюк навіть перестав штовхатися. Числа 15 почалися несильні поколювання вгорі живота, що в принципі не було схоже на сутички. Але болі не давали навіть ходити, відразу треба було сісти і відпочити. До всього іншого почала боліти спина, а я ж перший раз народжувала, так у мене і в думках не було, що це таке, все має ж бути так, як у книжці написано ))).

Так промучилася 3 дні і 18 травня (ввечері) ми з чоловіком таки поїхали в 27 пологовий будинок. Там мені сказали, що це всього лише передвісники, зробили заспокійливий укол і я заснула. Але шийка у мене як була відкрита на два пальці, так і залишилася. Тому запропонували поставити палички для розкриття шийки. З цими паличками я пролежала в передпологовій цілу добу.

20 травня мені виміряли серцебиття малюка, результати не надихнули ні мене, ні лікарів, серденько билося 80-200 ударів за хв., тобто постійно стрибав як скажений. На цій підставі лікарі мені сказали, що треба викликати пологи.

Ось таким чином 20.05.2005 я опинилася в родовому боксі. О 8.40 мені прокололи міхур і поставили крапельницю. Води були світлими. Ось так з крапельницею я пролежала в боксі 11 годин, до мене зрідка підходили лікарі, але пологи протікали повільно, до того ж я не відчувала сутичок, оскільки дуже сильно боліли живіт і спина (знову таки все не по книжці).

О 20.30 вечора мені знову виміряли серцебиття, результати знову-таки були не дуже привабливими.


Тому лікарі вирішили відкривати операційну і робити термінове кесареве. Але в цей момент до мене в бокс зайшла більш доросла і по всьому більш досвідчена лікар, вона, відсунувши молодь, подивилася мене і суворо сказала, що мене на стіл давно пора, а вони тут фігньою страждають з операційної.

Мене поклали на стіл, і як за помахом чарівної палички я відчула, як мій малюк рветься назовні. Було і радісно і сумно одночасно. Малюкові трохи допомогли, видавили з мене.

І о 21.10 на світ з'явився мій Станіславушка, маленький такий, ще синенький, вагою 3960 гр. і зростом 56 см. Він закричав, а я розревілася, чи то від радості, чи то від перенапруги. Малюка забрали, а лікарі почали розбиратися зі мною.

Так як у малюка була дуже велика голова мені зробили розтин. А крім цього, ніяк не хотів виходити послід.

Мені зробили наркоз, і я полетіла в Матрицю, вибирати зброю для Нео і Морфіуса))). Коли я прокинулася, я була все ще на столі, і мені було страшно холодно.

А жінка, яка прибирала у боксі, запитала: «Чоловік той знає, що народився пацан?» На мій негативну відповідь, вона припустила, що треба б уже повідомити, а то він адже нервує, і дала мені мій стільниковий. Поки я писала смс, прийшли лікарі і допомогли мені перелечу на кушетку. Після чого відвезли мене в палату.

Малюка мені принесли тільки наступного ранку, оскільки сама встати я була не в змозі, з-за наркозу вестибулярний апарат вийшов зі звичного ритму, і я просто падала при кожній спробі встати на ноги )))).

Через деякий час, коли я була вже в стані доглядати за малюком, нас виписали додому. Нас зустрічали чоловік, мої сестра і мама. Всю дорогу додому чоловік не спускав з малюка очей, милувався ним і милувався.

Зараз ми вже ходимо в дитсадок, важимо 13 кг. Любимо грати, слухати музику.

Заради такого прекрасного малюка, не шкода і 12 годин промучився !!!