Казка про вітер.

Далеко-далеко в самій гущавині лісу росте високий дуб. Він такий високий, що майже впирається в небо. Серед густих гілок ховається будинок. Він дуже красивий, стіни пофарбовані в коричневий колір, а дах - зелена, під колір листя. Віконця і двері круглі. На даху сріблястий флюгер - прапорець. Влітку будинок зовсім не видно з-за листя, а взимку, якщо дуже постаратися, можна розгледіти.

У будиночку живе сім'я вітру.

Тато дуже строгий. У нього завжди багато роботи. То треба перенести дощові темні хмари на поля і луки, щоб полити пшеницю, овес, квіти. Те білі хмари від сонця відігнати, щоб дітлахи могли гуляти на вулиці.

Тільки він хмаринки пережене, а йому телефонують помічники з лісу і саду. Дерева пити захотіли, вишні, яблука, груші без води погано ростуть. Поспішає вітер. Треба скрізь устигнути.

Мама вдома порядок наведе, обід приготує й теж поспішає на роботу. А син вітерець разом з нею. Вчиться, намагається допомагати. Спочатку вони на річку відправляються. Там кораблики, яхти, човни. Мама потихеньку дме на вітрила і ті оживають, тремтять. Човни відходять від берега. Радіють вітрі, біжать наввипередки, змагаються. Хто найспритніший? Хто найспритніший?

Вода синя, вітрила білі. До чого ж гарно! Дивиться малюк вітерець на річку і про все забуває, а мама його кличе:

- Нам у парк пора. Пташенят провідати. Мами і тата відлітають з гнізда. Їм треба мошок, черв'яків збирати, щоб діток нагодувати. Пташенята без нагляду залишаються.

Поспішає малюк вітер. Дуже цікаво йому на дерева забиратися, в гнізда заглядати, як там малюки підростають.


Ось пташеня непосида на край гнізда заліз, того дивися звалиться. Вітерець на гілку подме, пригрозить:

- Забирайся назад у гніздо. Впадеш на землю!

А воробьішка упирається. Дуже цікаво йому - що там на землі? Літати ще не навчився, а вже виглядає.

Тоді вітерець сильніше дме, пір'ячко у пташеня лоскоче. Але і горобець чіпко лапками тримається. Вітерець дме сильніше і сильніше.

- Чик - цвірінь! Чік-чірік!

Не втримався малюк і звалився на дно гнізда до своїх братів і сестер, прямо їм на голови. Писк, цвірінькання, метушня малюків, так і виштовхнути кого-небудь неважко.

Вітерець ще сильніше дмухнув, гілкою пригрозив, відразу затихли.

- Молодець! - Пошепки хвалить мама синочка.

Вона на сусідньому дереві качає гілку, заколисує пташенят в гнізді. Малюки занудьгували без батьків. Тихе погойдування заспокоює і пташенята засинають.

Мама усміхається. Все в порядку. За роботою час швидко пролетіло.

- Славно ми з тобою попрацювали. Папа задоволений буде, що ти допомагав, - хвалить мама синочка.

- Тепер можна і додому відправлятися. Обід чекає. Потрібно нових сил набратися, ввечері допоможемо білизна сушити, я бачила, як сьогодні простирадла і підковдри розвішували.

Малюк вітер летить з мамою додому і думає про вечір. Вже він постарається дути, як тато, роздує простирадла, як вітрила! Буде грати з мамою і ховатися в наволочку ...