Китайський вояж Нікаса Сафронова.

Всього близько тижня провів у Китаї відомий художник Нікас Сафронов. Але такий короткий термін не завадив йому запам'ятати цю незвичайну країну надовго.
- Що мене особливо підкорило - це лазні, - розповів живописець. - Якісь абсолютно неймовірні, де стоять декілька різних ванн: одна з льодом, інша з травами, третя гаряча, четверта з водоспадом ... А ще в одній плавали крихітні зубасті рибки, схожі на піраній, які обліплюють людини і з'їдають бруд з його тіла. Щоправда, більше декількох хвилин я там не витримав - дуже лоскотно.
Крім екзотичних лазень, Нікас під час свого недовгого подорожі встиг прогулятися по Великій Китайській стіні, відвідати декілька буддійських храмів, отримати в подарунок від місцевих друзів старовинне національне китайське вбрання, покататися на рикші й пожити в ... Луврі! - Ну не в самому Луврі, звичайно, - сміється Сафронов, - а в замку, дуже на нього схожий. Це дуже дорогий готель у передмісті Пекіна, який створили місцеві зірки - актори, співаки, телеведучі, художники, музиканти. Вони викупили середньовічний замок і перетворили його в готель з розкішними номерами.
Однак найбільше Нікаса вразив не сам готель, а ... туалети при кількох готельних ресторанах.
- Мене це просто шокувало! - Говорить Сафронов. - Як тільки людина встає у пісуара, як тут же откудато з'являється китаєць і починає робити йому масаж спини і шиї. Я відчував себе дуже ніяково і надалі просто став усамітнюватися в кабінках, але тоді масажист намагався зробити свою роботу, коли я підходив мити руки. І все це безкоштовно: коли я давав йому гроші, він просто наздоганяв мене і сунув їх назад мені в кишеню.



Також і офіціанти: при тому, що ціни там просто "ніякі" - на 15-20 доларів спокійно може пообідати 5 -6 людина - чайові вони не беруть, це заборонено.
А ще Нікас не побоявся покуштувати дуже екзотичне китайське страву. В одному з місцевих ресторанів художник побачив невеликий тераріум, звідки відвідувачам витягали «під замовлення» різних повзучих гадів. Бажаючи глибше перейнятися духом Піднебесної, Сафронов показав офіціантові маленьку - трохи більше і тонше кулькової ручки - змійку переливається світло-синього кольору. Той кивнув головою, проводив Нікаса за столик і вийшов.
Через деякий час до зали вийшли кілька людей: двоє несли великий таз, а ще один - величезного розпотрошених товстезного пітона кілограмів на п'ять, з якого в цей таз капала кров: служитель ресторану чи то помилково, чи то по умислу змійку «переплутав» і вирішив пригостити російського гостя набагато більшим за вагою й обсягом гадів.
- Кров пити будете? - Безневинно поцікавилися підійшли. - Це дуже корисно для чоловіків!
Від крові очманілий художник відмовився, проте пояснити, що він замовляв зовсім іншу змію - маленьку і тоненьку - не зміг. І щоб китайські кухарі не підсунули ще що-небудь настільки ж екзотичне, вирішив сам піти на кухню і подивитися, як цю змію для нього будуть готувати. Готували нещасного пітона, розрізаного на шматки, у великому чані з киплячим маслом.
- За смаком схоже на трохи пересушеною кролика з кістками, - виніс вердикт Сафронов, покуштувавши повзучого гада.