Народження мого Нікітосіка (пологи в Пітері).

Автор: Валентина

Почну з того що народжувати в той день я не планувала.

Вагітність у мене на мій погляд була легкою, ні токсикозу, ні ускладнень. Тільки єдине що мені не подобалося так це постійне бажання що-небудь з'їсти. ПДР мені ставили 10 лютого.

І ось 40 тижнів рівно дзвінок друзів: "Ти коли народиш-то?" Я: "Взагалі-то сьогодні повинна, але думаю що ще не скоро"

Чоловік у цей день привіз вкусняткі всякої, ми сиділи все це лопали і дивилися фільм. Спати я лягла десь о пів на другу, а в 3 прокинулася від того що мені здалося що я обпісалась, тобто не зовсім здалося я дійсно була трохи мокра. Справа в тому що я думала що коли води відходять, то вони відразу всі і виливаються, тому я подумала що я не помітила як піснула. Та й сутичок не було. Я переодяглася і лягла далі спати, через 15 хвилин я знову схопилася від того що знову мокра. Прислухалася до відчуттів, була якась ледь помітна біль внизу живота, як при місячних тягне. Ну я спробувала засікти час, не регулярно, і я подумала що це тренувальні, лягла далі спати.

Але сон як рукою зняло. Я полежала трохи, тому що лежати було не зручно, потім знову відчула себе мокрою, пішла в туалет і побачила трохи крові. Взагалі я думала що пологи починаються так: спочатку сутички починаються потім пробка відходить, потім води і пологи. І мені не зовсім було зрозуміло що відбувається, а час 4 години ранку. Чоловік каже: "Дзвони лікаря" а мені як якось не зручно, ніч адже. Я то лежала, то бродила по квартирі, то на горщику сиділа, ніби як писала, але як то дивно в мене писалося. Потім біль став трохи сильніше але така противна, і мені взагалі то було робити нічого і я вирішила сходити в душ, там кайф був, тепленько, нічого не болить, але нудно.

Я звичайно просиділа там хвилин 40. У результаті прокинувся чоловік в 7 ранку і каже телефонуй лікаря, до того моменту у мене біль була то через 6 то через 8 хвилин. Лікар каже приїжджай. Ну ми не квапиться зібралися і в 8 ранку приїхали в пологовий будинок.

Там у приймальні сиділа моя лікар і чекала мене, вона ж мене і оформила. Поки мене оформляли, ми сиділи і сміялися, лікар навіть дивувалася моєму настрою. і чи є взагалі сутички, але коли вони стали ще трохи сильніше, я вже затихати початку, не так сильно сміятися. Потім зайшла розмова про клізму. я почала згадувати як ми моєї собачці клізму ставили, і як вона потім намагався прилаштувати де-небудь а процес то вже пішов і всі меблі в кімнаті була обосрала Потім розповіла історію як знайомої ставили клізму коли та народжувала, їй при цьому сказали: "Ти до унітазу притискайся по-сильніше! "Ага, а то злетить як ракета

Ну і вирішили мені клізму не ставити, тепер я звичайно думаю що даремно))) Ну ось такі веселі ми піднялися в пологовий зал, ми з чоловіком народжували, тому родзал у мене був окремий. Мене оглянули, розкриття два пальці, зробили якийсь укол в попу і відправили гуляти. Ми з чоловіком сиділи в пологовому залі і засікали час, до нас прийшла наша лікар і ми базікали мило і сміялися. Вона все дивувалася моєму настрою веселому, тому що дівчинки на поверсі вже і матюкалися і кричали і плакали.

Мені не подобалося тільки одне, я без трусів з ганчіркою між ніг, ходити було не зручно. Години через два мене знову оглянули, розкриття далі не йшло, мені поставили крапельницю. Блін не зручна штука, в туалет я бігала через кожні п'ять хвилин, ось і тягалася з нею. Потім мене взагалі по-великому в туалет потягнуло (ось тому то й дарма мені клізму не поставили) і часто тягнути початок, так що мені було не зрозуміло чи то це сутичка, чи то знову на горщик тягне. Мені звичайно запропонували епідуралку, але я відмовилася, як то терпимо все було, раз я іржати як кінь могла.

Потім лікар прийшов (мужик) мене оглядати, говорить: "Лягайте на ліжко, під ковдру" Мені якщо чесно взагалі лягати не хотілося тому я лягла на ковдру.


Він знову: "Під ковдру" Я: "Спасибі, я так полежу" Ну лікар подивився на мене і пішов. Чоловік: "Він має на увазі прикрити, а ти спасибі я так полежу!" Блін як мені стало соромно, але так смішно. Я ж дуже соромилася лікаря-мужика, а тут млинець не здогадалася Під ковдру я залізла і лікар поставив мені КТГ. Оглянув, розкриття 5-6 см. Далі балакаємо, сміємося, в туалет бігаємо.

Знову огляд, розкриття 7-8 см і сутички сильніше стали, і ходити мені не хочеться, лежати не можу, сидіти можу тільки на стільці без попи, мені він так понрался, качку під нього поставив і не треба цю ганчірку дурнику між ніг постійно тримати. Але ось по-великому мене так тягло, а соромно і чоловік поруч і акушерка сидить зі мною, ну блін смердіти ж буде, я особисто звикла усамітнюватися в такий момент, а до туалету з крапельницею постійно не побігаєш. Ну млинець довелося мені при них бридкі справи свої робити (знову про клізму пошкодувала) Потім мене поклали на ліжко з КТГ, млинець лежати не можливо було і не рухатися. І тут мене тужити початок і по-великому теж приперло (дарма клізму не поставили) А мені вже зовсім не до сміху, я до цього часу вже втомилася, і до потуг не готова була, а дитина різко почав опускатися, тут звичайно біль став дуже сильною і голову знесло мені остаточно. Мене тужить з усіх дірок, мені пофіг вже на все, я втомилася, мені боляче, від мене чогось хочуть усі, набридло все. Намагаються мене підняти так щоб я не сідала, ведуть на крісло, йти не зручно, між ніг щось заважає. Загалом весь мій веселий настрій кудись зник. На кріслі: Сутички якісь короткі, лікар лягла мені на живіт, і каже тужся. Та який тужся якщо мені не зітхнути не ... .. як говоритися.

Я звичайно тужусь, ефекту нуль. Всі мої потуги мені в обличчя йдуть, я не можу лікарка спихнути щоб у живіт тужитися. А вона тисне, блін (ребра потім 2 місяці хворіли). Навколо мене лікарів зібралося купа, притягли щипці (я звичайно цього не бачила, чоловік сказав), очі у все по п'ять копійок, лаються на мене тужся кажуть правильно в живіт. Я начебто спочатку в живіт намагаюся але ця лікарка млинець заважає знову в обличчя йде. Катували вони мене так 15 хвилин, за дрібного мого всі боялися, так як він то туди то назад ходить там всередині мене, а промежину розтягнутися не може. Серцебиття лікарі не чують, хвилюються.

І тут комусь прийшла геніальна ідея, а давайте разрєжєм промежину! Де ця розумна башка була раніше І на черговій короткій сутичці мене розрізали, і відразу ж я побачила як вилазить голова, ну а потім звичайно ж і все тільце)))) Приємне відчуття)))) Тільки от ще пам'ятаю, коли голівка вилізла, його перевертати на бік почали, почула як хрумтить мій таз, жах!! Він відразу заплакав і мені поклали його на живіт, такий м'який тепленький принадність. Його забрали вимірювати і зважувати. Чоловік побіг туди ж фотографувати. А я так і залишилася там лежати і народжувати далі послід. Лікар здивувався що я змогла тугіше. Сам би спробував тужитися коли на тобі людина валяється і придавлює ребра так що вдих не можливо зробити. І взагалі крісло було страшенно не зручне. Ковбасило мене звичайно конкретно, не знаю що то від холоду, чи то ще від чого.

Дрібний мій народився 3380, 50 см. Прийшла педіатр, вилаяла мене що я погано тужілась і у дрібного кефалогематома, і що його можуть забрати в дитяче відділення і покажуть мені його через пару днів, але все слава богу обошлось.Пока мене зашивали, маленький лежав сам-один і надривався в іншій палаті. Йому там кіслородіком давали дихати. А через 3 години нас з малюком перевели в палату, де ми були разом до виписки. І до цього дня ми разом !!!