Народження моїх двійнят.

Автор: Юргіта

Ще на ранньому терміні мені завідуючий рід будинку пророкувала викидень. Але так я доходила до 38 тижнів. А так як двійні зазвичай так і народжуються, то я сама собі поставила дату пологів 20 вересня.

16 вересня (субота) у мене почала відходити потихеньку пробка. Я звичайно була шокована, бо не була готова народити, тому що не догладіла ще все сорочечки і пелюшки. Так я доходила до понеділка, пішла здала аналізи, ввечері приготувала пакет в рід будинок, обстригла свої длінющее нігті. І вже збиралася на наступний день йти до лікаря лягати в пологовий будинок, щоб як раз народити в середу (20 вересня). Але не тут то було!

Вночі близько двох годин ночі, сходила в туалет, лягла. Чуствую, щось смикнуло у животі, так майже не помітно, і я наче трохи описалась. Розумію, що у мене відходять води, буджу чоловіка кажу йому про це, а він мене заспокоює, мовляв я придумала все, а в мене далі ллється. Будимо маму, мама дзвонить у швидку і найсмішніше у них питає-"Нам самим їхати чи ви за нами приїдете?"

Приїхала я до пологового будинку, сутички больнючііі, як прихопить ні стояти ні лежати, та ще нудити починає. Поклали мене в роділку, мене всю трясе від холоду, дуже пити хочеться, не дають. Поруч лежала інша дівчина народжувала, вже не дуже приємно було. Я все лежала і смотреала на годинник, телефон вимкнула, щоб не заважали.

У підсумку годин сьомій ранку напевно, я дуже втомилася, хотілося моторошно спати. Я лягла, так розслабитися, що сутички припинилися.


Я вже хотіла покликати лікаря, але коли він прийшов вони знову почалися але вже з великими перервами, як мені здавалося, мені потім крапельницю поставили, тому що сказали що родова діяльність ослабла.

О восьмій годині розпочалась перезмінка і все пішли, а в мене сильні потуги почалися і я не знаю що робити. Кричу, кличу - ніхто так і не прийшов, видно далеко вони всі були. Потім все таки прийшов лікар, сказав лежати і не ходити, не тужиться і пішов. А як тут лежати - біль нестерпний, я все одно вставала, пританцьовувала, кусала подушку, співала пісеньки, в загальному як то себе відволікала.

Потім він знову прийшов, напевно цілу годину в мені руки грів, знущався, нарешті то дозволив тужитися, пересадили мене на крісло пологове. Про як я раділа, передчуваючи що кінець близький, пару раз тугіше і виліз Ромка, я ще подумала чому у мене не одна дитина, так би мукам прийшов кінець б. Але коли на наступних двох потугах народилася Алінка я була на сьомому небі від щастя. Народилися вони в різницю шість хвилин.

Лікар ще приколіст попався, коли зашивав мене (у мене було три внутрішніх шва) каже - "Невинність тобі для чоловіка зашиваю". І коли ми потім через пару місяців з мужам сексом займалися, я думала і сяк мені зашив все.

... До речі чого мені зовсім не сподобалося, це коли мені доклали дітей до грудей, одного з одного боку іншого - з інший і пішли відпочивати, кинули мене на цілу годину. А мені ні повернутися, ні поправити їх, руки всі зайняті ...