Психологічні особливості дітей 2-3 років.

До п'яти років всі основні психічні процеси дитини - увага, пам'ять, мислення - носять мимовільний характер. Це означає, що малюк не може керувати ними за власним бажанням, він не може зосередитися або запам'ятати - він звертає увагу на те, що саме привернуло його увагу, запам'ятовує те, що саме запам'ятовується. Це найважливіша особливість, яка визначає характер використовуваних в роботі з дітьми до п'яти років методів і прийомів.

Дитина 2-3 років дуже емоційний, проте його емоції непостійні, його легко відвернути і переключити з одного емоційного стану на інше. Відновленню емоційної рівноваги сприяє так звана ритмічна стимуляція - ігри з дорослим, які включають ритмічне погойдування, підкидання, погладжування і т.п. Ви побачите, що ці ігри дозволяють вирішувати і деякі задачі інтелектуального розвитку дітей.

Маленька дитина навчається тільки тому, що його зацікавило, і тільки від тієї людини, якій він довіряє, тому що успішність навчання дітей залежить від того, склався чи у педагога з кожним малюком індивідуальний контакт. Саме тому необхідно приділяти багато уваги проведенню періоду адаптації дитини до дитячого саду і встановлення в групі атмосфери емоційного комфорту.

Інша важлива особливість дітей 2-3 років - низькі пороги сенсорної чутливості та недостатня сформованість механізмів фізіологічної саморегуляції організму. Суб'єктивне відчуття фізичного дискомфорту призводить до різкого зниження ефективності навчання.

Дискомфорт може бути викликаний тим, що дитина не виспався, йому холодно або жарко, він хоче пити або є, у нього щось болить, його турбують незручне взуття, гумка колгот або пояса штанів, стрічки та гумки в зачісці, роздратування шкіри від зіткнення з шерстю і т.п. Педагог повинен бути впевнений, що кожній дитині в даний момент часу комфортно і його ніщо не турбує.

Спілкування носить ситуативно-особистісний характер: кожній дитині необхідне індивідуальне увагу педагога, індивідуальний контакт з ним. Дорослий необхідний дитині в першу чергу як джерело допомоги і захисту. Це обумовлює короткочасність пропонованих форм навчання і те, що всі вони дозволяють вихователю говорити потроху, але як би з кожною дитиною окремо і не розраховані на роботу з усією групою як єдиним цілим. Ми вже відзначали ту особливість, що навчатися дитина буде тільки від того дорослого, якому він довіряє і симпатизує.

Навчання у цьому віці відбувається, крім власного практичного досвіду, на основі наслідування приємному дорослому. Таким чином дитина може навчатися початковим навичкам практичного порівняння, визначення кількості предметів.


При цьому дитина наслідує усього, що робить дорослий, - і доброго, і поганого, і правильному, та неправильного.

Одноліток ще не представляє для дитини цього віку особливого інтересу і сприймається часто як предмет. Діти грають "поруч, але не разом". Друг для друга діти нерідко стають джерелами негативних емоцій: інша дитина досліджує предмет, який цікавить і мене; інша дитина заволодів увагою виховательки, яку я люблю; інша дитина наступив мені на ногу, він пролив узвар на скатертину і т.п.
Мислення дитини даного віку носить наочно-дієвий характер, тобто пізнання навколишнього світу відбувається в процесі реальних предметних маніпуляцій. Відповідно провідним типом гри є предметно-маніпулятивна гра. Дуже важливо в цьому віці підтримати саму мотивацію дослідження і пізнання навколишнього світу; значить, дорослий повинен створити цікаву розвиваюче середовище і надати дітям час і свободу діяльності в ній.

З предметно-маніпулятивної гри виростають такі дорослі види творчої діяльності, як непредметні конструювання, тобто архітектура, дизайн, абстрактне образотворче мистецтво. Досвід роботи показав, що частина дітей має і зберігає при сприятливих умовах інтерес і здатність бачити красу в простому поєднанні колірних плям і ліній, у вишуканості конструкції незалежно від того, чи нагадує вона який-небудь конкретний реальний предмет, чи може бути названа якимось звичним словом. У цьому сенсі частина дітей, поряд з образотворчої тенденцією, демонструє і виразну тенденцію в своїй творчості - якщо педагог не ставить своїм завданням перевести всіх дітей на стезю предметно-імітує творчості. Для таких дітей характерне менше прагнення до постановки заздалегідь мети своєї роботи, але зате їм притаманний велика здатність отримувати насолоду від процесу творчості і велика свобода в оцінці результату, оскільки вони не скуті рамками початкового плану створення предметного зображення.

Як резюме відзначимо найважливіші з точки зору навчання та розвитку психологічні особливості дітей даного віку:

* наочно-дійове мислення, інтелектуальний розвиток дитини залежить від того, наскільки багата навколишня його розвиваюче середовище, чи дозволяє вона різноманітно і змістовно досліджувати навколишній світ, маніпулюючи різними предметами;
* мова знаходиться в стадії формування;
* навчання ефективно тільки на тлі психоемоційно-комфортного стану дитини;
* увагу , мислення, пам'ять недовільні.