Про розвиток мислення, уваги і пам'яті.

Наше століття характеризується бурхливим науково-технічним прогресом, завдяки якому поступово стираються грані між фізичною та розумовою працею. Будь-яка професія у сучасному виробництві вимагає від людини творчого підходу, логічного мислення, вміння застосовувати набуті знання на практиці.

Тому перед загальноосвітньою школою постало складне завдання - за допомогою сім'ї підготувати учнів до самостійної праці, навчити їх мислити і творити, наполегливо долати труднощі, прищепити дітям невгасиме бажання примножити свої знання та вміння, де б їм не довелося трудитися після закінчення школи. Вирішення її буде успішним, якщо з перших класів школярів будуть вчити не тільки запам'ятовувати програмний матеріал, а й осмислювати його, робити нескладні висновки, міркувати.

У століття акселерації для молодших школярів стають посильними такі розумові навантаження, які раніше для дітей цього віку опинилися б надмірним. Деякі батьки висловлюють сумнів: по плечу чи їх дитині матеріал, пропонований сучасної шкільною програмою для молодших класів? Мабуть, це тривога перебільшена, особливо в тих сім'ях, які усуваються від участі у вихованні культури розумової праці у школярів. Ймовірно, багато батьків не готові до вирішення такого завдання, для них ми і наводимо коротку інформацію з порушеної проблеми.

Учні початкових класів поступово вчаться логічно мислити, користуючись такими методами умовиводів, як дедукція та індукція. Наприклад, школяр формулює якесь загальне положення або правило, а потім розповідає про приватні моментах, що випливають з нього. Він йде від загального до приватного, тобто вдається до методу дедукції. В іншому випадку він наводить ряд фактів, зіставляє їх, а потім робить узагальнення і висновки, застосовуючи метод індукції. Якщо індуктивні умовиводи допомагають учням розуміти і знаходити загальні правила і закони, що діють у природі і суспільстві, то дедуктивний спосіб міркування збагачує уявлення дитини про властивості предметів, ознаках явищ на основі знання загальних правил та законів. Таким чином молодший школяр вчиться розчленовувати загальне на складові частини (аналіз) і, навпаки, з'ясовувати відносини, зв'язки між компонентами досліджуваного явища чи об'єкта, відновлювати ціле з елементів (синтез). За допомогою аналізу та синтезу школяра навчають грамоти, музиці.

У віці 7-10 років в учнів з'являються зачатки абстрактного мислення, тобто уявного відволікання від конкретних властивостей предметів або ознак явищ. Це допомагає глибше пізнавати конкретне, краще осягати істини.

Батьки повинні заохочувати прагнення молодших школярів до самостійності мислення. Необхідно всіляко підтримувати спроби дітей зіставляти свої думки з чужими, перевіряти зроблені висновки на практиці. Добре, коли батьки обережно, але методично формують дисциплінованість розуму у сина або дочки, вчать їх критично ставитися до власних висловлювань та суджень, але в той же час твердо відстоювати свої думки, погляди, переконання. Важливо розвивати у молодших школярів здатність швидко думати і оперативно приходити до правильного висновку. Проте швидкість мислення нічого спільного не має з поспіхом розуму, частіше властивої ледачим і недбалим дітям, які поспішають абияк подолати розумове утруднення.

У молодшому шкільному віці закладаються основи цілеспрямованості мислення. Школяр, який чітко уявляє кінцеву мету своїх дій, може на довгий час зосередитися на предметі роздумів, гранично мобілізувати свої розумові можливості, як правило, успішно справляється з пізнавальними навантаженнями. Зрозуміло, формування такої якості розуму знаходиться в нерозривній єдності з вихованням волі і характеру, однак тут дитина потребує допомоги і підтримки батьків.

Що можуть зробити батьки для виховання культури мислення у молодших школярів? Багато чого. Вони повинні використовувати (ненав'язливо) будь-яку можливість залучення дітей до таких видів діяльності, які вимагають активного мислення і творчих зусиль. Це гра в шахи, участь у роботі науково-технічних гуртків, читання науково-популярної літератури, перегляд відповідних телевізійних передач, відвідування музеїв, участь у цікавих екскурсіях. Якщо ці заходи здійснюють продумано, з енергійним участю батьків, то користь від них безсумнівна.

Видатний педагог В.А. Сухомлинський закликав батьків і своїх колег залучати дітей до природи не тільки в цілях їх естетичного виховання, але й в інтересах розвитку розумової діяльності учнів, їх спостережливості та уваги.

Велике значення уваги для розумової діяльності: воно дозволяє школяреві зосередити свої зусилля на вирішенні певного питання, дисциплінує і поглиблює процес мислення. Одні школярі вже у першому класі дуже уважно слухають пояснення вчителя або батьків, інші - розсіяні. Неуважність частіше за все є результатом поганого виховання дітей, їх недбайливого, безвідповідального ставлення до своїх обов'язків. Розсіяні діти легко відволікаються на уроках і при виконанні домашніх завдань, не можуть надовго сконцентрувати увагу на досліджуваному питанні.

Батьки повинні допомагати дитині не відволікатися в ході роботи, опановувати умінням контролювати і направляти свою увагу, зусиллям волі утримувати увагу на необхідному рівні. Слід пам'ятати, що ступінь концентрації уваги залежить від багатьох чинників: воно притупляється при стомленні і різко падає при перевтомі, слабшає під впливом одноманітної роботи, монотонних вправ, при дії сторонніх подразників (вуличного шуму, розмов, радіо, запахів їжі). Духота також негативно позначається на увазі школяра.


Однак і абсолютна тиша, особливо при нецікавою роботі, може заважати зосередитися, тому що розвивається дрімотний стан.

Часом неуважність учня пов'язана з його надмірним захопленням яким-небудь одним заняттям. Деякі діти слабо володіють здатністю розподіляти свою увагу на кілька видів діяльності, не можуть легко і швидко переключатися з одного об'єкта на інший. Інакше кажучи, у них слабо розвинене багатопланове увагу. Наприклад, школяр пише твір. Він повинен зосередитися на його утриманні і одночасно піклуватися про граматичну стороні викладу, правильному почерку, акуратності оформлення тексту. Захопившись змістом твори, деякі учні допускають граматичні помилки, хоча правила знають добре. Їх підводить невміння розосередити свою увагу.

Батьки зобов'язані створювати своїм дітям такі умови, щоб, виконуючи домашні завдання, вони не відволікалися, працювали спокійно і уважно. Доведено, що дитині легше зосередитися в такій обстановці, яка для нього зручна і звична. Школяру важко бути зібраним, якщо доводиться виконувати домашні завдання за кухонним столом або в інших несприятливих умовах.

Увага школяра паралізується, коли йому пропонують роботу непосильну або марну. Правда, поняття «даремна робота» іноді самими учнями тлумачиться невірно. Тут знову можуть допомогти батьки, які повинні переконати учня в тому, що досліджуваний матеріал є обов'язковим елементом дисципліни або загальношкільного освіти.

Успіх навчання молодших школярів, їх повноцінне психічний розвиток багато в чому визначаються пам'яттю, тобто здатність зберігати і відтворювати все те, що було раніше, - думки, почуття, дії. У вік науково-технічного прогресу різко збільшився потік інформації, в результаті ще більш актуальним стає питання про вдосконалення пам'яті учнів, про раціональне використання її для навчання та інших видів творчої діяльності школярів.

Запам'ятовування вивчається в школі матеріалу здійснюється різними шляхами. Деякі учні прагнуть завчити, наприклад, правило шляхом багаторазового повторення його формулювання, не дуже замислюючись над зміст. Такий прийом запам'ятовування складає основу механічної пам'яті, менш продуктивною, ніж логічна, коли людина намагається насамперед осмислити новий матеріал, проаналізувати його, відокремити головне від другорядного і вже на цій основі запам'ятати суть інформації. Логічне запам'ятовування потребує повторенні матеріалу, але не в стереотипному його відтворенні, а в творчому засвоєнні інформації (в інших прикладах, смислових схемах).

Словесно-логічна пам'ять дозволяє учням запам'ятовувати абстрактні поняття, закономірності розвитку природи і суспільства. Саме завдяки цьому виду пам'яті людина може зберегти знання на все життя, перетворити їх на свої переконання, а переконання - у вчинки і дії.

Ось деякі поради, які можуть допомогти школяреві поліпшити пам'ять: щоб учень добре запам'ятав матеріал, він повинен активно поставитися до процесу заучування, гранично сконцентрувати свою увагу. Краще один раз уважно прочитати текст, ніж 3-4 рази читати його неуважно. У стані втоми школяреві важко зосередитися, тому засвоювати особливо складний матеріал краще в ранкові або денні години; при активній роботі над текстом корисно користуватися такими прийомами запам'ятовування. Перш за все треба більше спиратися на логічну пам'ять. Потрібно знайти певні смислові «карби»: у думках розчленувати текст на фрагменти, виділити в них основні положення, з'ясувати смислову послідовність і логічний зв'язок між вузловими питаннями; результати попереднього обдумування тексту корисно зафіксувати у вигляді плану або схеми, які відображають зміст і логічні зв'язки в запам'ятовуємо матеріалі ; продуктивність пам'яті школяра знаходиться в прямій залежності від його здатності контролювати себе як в ході заучування, так і в процесі відтворення матеріалу. Шляхом самоперевірки учень може уточнити, наскільки міцно він завчив ті чи інші правила, положення, узагальнення; школяр повинен знати особливості своєї пам'яті і її можливості. Одні діти краще запам'ятовують матеріал, якщо читають про себе, інші - коли читають вголос, треті - якщо виробляють під час читання запису. Спираючись на більш сильні сторони своєї пам'яті, корисно розвивати і слабкі її сторони; запам'ятовування інформації значно поліпшується, якщо придбані знання використовуються на практиці, знаходять застосування в житті. Доведено також, що особливо міцно запам'ятовується те, що сприймалося в умовах яскравих переживань, супроводжувалося сильними позитивними і негативними емоціями. Отже, інтересом школяра до досліджуваного матеріалу, його настроєм під час роботи обумовлюється продуктивність пам'яті; важливою умовою міцного запам'ятовування є повторення. Забування засвоєного матеріалу відбувається особливо швидко в перший час, тому починати повторювати його потрібно якомога раніше.

Однак ефективність повторень не підвищується, якщо вони здійснюються часто, через малі проміжки часу. Найбільш раціональна така методика повторень, коли вони йдуть один за одним з помірними за тривалості інтервалами. Повторювати матеріал школяр може подумки або вголос, це залежить від індивідуальних особливостей. При повторенні дітям корисно користуватися самоконтролем: звіряти по тексту точність засвоєння інформації; якщо помилок немає, можна закінчити повторення, якщо є - продовжити роботу.

У тих випадках, коли необхідно запам'ятати велику інформацію, учням корисно повторювати не весь матеріал одночасно, а окремі його фрагменти.