Про самовихованні та плануванні праці школяра.

Шкільний вік - це пора, коли починається процес самовиховання і самовдосконалення, підготовки до майбутнього самостійного життя.
У цій важливій справі обов'язкове допомогу батьків і педагогів, але не в формі нудних настанов і примусу, а у вигляді тактовної підтримки. Батьки своїм способом життя, поведінкою, ставленням до праці, до оточуючих сприяють формуванню у дітей правильних цілей самовиховання і самоосвіти. Якщо школяр, орієнтуючись на спосіб життя батьків, ставить перед собою завдання багато працювати над собою, щоб в майбутньому зробити «блискучу кар'єру», з нього не вийде людини по-справжньому вихованого і освіченого.

На жаль, є такі учні, для яких головне - відмінне навчання, прагнення в щоб те не стало отримати хороший атестат зрілості, за всяку ціну вступити до вузу. Такі «відмінники» живуть зазвичай лише власними інтересами, байдужі до потреб інших, не беруть участь у житті шкільного колективу, не рахуються з товаришами. Педагоги виділяють і такий «варіант» школярів (на щастя, нечасто зустрічається), для яких стимулом до посиленої роботи над собою є бажання виділитися, постійно перебувати в центрі уваги. Ці учні багато й безсистемно читають, слухають радіо, дивляться телевізійні передачі на суспільно-політичні теми, охоче вступають у диспути, беруть участь в інших заходах, прагнучи при цьому блиснути своєю ерудицією, продемонструвати обізнаність. Такі діти часто скептично ставляться до оточуючих, багато чого без підстав критикують і беруть під сумнів, нав'язують свою думку іншим. Розумовий і душевний багаж таких підлітків чи юнаків мало приносить користі іншим. Більш того, їх тенденційне поведінка відштовхує товаришів, ускладнює відносини з колективом.

Уміння усвідомити значення навчання для майбутнього життя та діяльності відчутно позначається на ставленні школяра до навчання та самоосвіти. Самовдосконалення школяра, таким чином, набуває суспільне значення.

Які ж засоби самовиховання і самоосвіти можуть позитивно впливати на духовний світ і розумову працездатність учнів? Їх багато. Школяр повинен навчитися не тільки ставити перед собою цілі (наприклад, економити час, доводити до кінця розпочату справу), але і проявляти силу волі, наполегливість у подоланні пізнавальних та інших труднощів. Виховання в собі цілеспрямованості невіддільне від виховання працьовитості, вимогливості до себе, внутрішньої зібраності і дисципліни.

Самовиховання може бути ефективним, якщо діти і підлітки привчають себе ставитися до будь-якої справи з почуттям відповідальності, засвоюють не тільки свої права , але і глибоко усвідомлюють свій обов'язок перед сім'єю, колективом, суспільством. Батьки можуть і повинні допомагати дітям самостійно долати труднощі у навчанні, праці, у життя. У них є прекрасна можливість особистим прикладом вчити дітей критично оцінювати свої вчинки, наполегливо займатися моральним самовдосконаленням. Діти та підлітки вчаться пізнавати себе не тільки методом самоаналізу, але і за допомогою сім'ї, яка допомагає школяреві правильно оцінити свої достоїнства і недоліки, звільнитися від шкідливих звичок і негативних рис характеру.

Деякі учні відрізняються сором'язливістю і боязкістю , не вміють володіти собою, червоніють при розмові, бояться виступити перед аудиторією. Вони нерідко відчувають себе неповноцінними членами колективу, ухиляються від участі у різних заходах. В.А. Сухомлинський вчив школярів придушувати в собі найменші ознаки слабовілля, до яких він відносив хворобливе самолюбство, уразливість, дратівливість, примхливість, сльозливість. Таким дітям слід вивчати життя визначних людей, вчитися у них будувати власний стиль життя.

Необхідно заохочувати прагнення хлопців виробляти корисні звички: стримувати дане слово, неухильно дотримуватися вироблений режим праці і відпочинку, робити все акуратно і ретельно, бути чесним у великому й у малому. В.А. Сухомлинський закликав молодь «затвердити в собі повелителя власних вчинків», поважати себе, стримувати себе, не шукати обхідних шляхів, бути борцем проти зла і захисником добра.


Він вважав, що справжнє прояв сили волі можливо лише у людини високої моралі, що має розвинене почуття власної гідності.

Складовою частиною самовиховання є самоосвіта - вміння самостійно працювати відповідно з особистими інтересами і запитами. Не секрет, що одні школярі обмежуються тільки програмним матеріалом, а інші прагнуть одержати велику додаткову інформацію, виявляючи при цьому ініціативу і глибоку зацікавленість.

Розумовий працю необхідно планувати. З біографії Отто Юлійовича Шмідта відомо, що видатний вчений і полярник ще в юнацькі роки склав програму своєї наукової діяльності і більше того - всього життя. На схилі років він прийшов до висновку, що вся програма виконана. Що ж допомогло вченому реалізувати сплановану їм самим багаторічну творчу діяльність? По-перше, висока самодисципліна, наполегливість і цілеспрямованість. По-друге, бережливе ставлення до часу, вміння цінувати його, не витрачати марно.

Кожен школяр може спланувати якщо не все своє життя, то принаймні тиждень і місяць, чверть і навчальний рік. Корисно планувати насамперед свій робочий день і день відпочинку. У таких планах неможливо передбачити все, але головні завдання і терміни їх виконання слід намітити конкретно. Не треба планувати те, що свідомо не буде виконано або є непосильним. Для кожного дня можна заповнювати картку, розділену на дві частини. Зліва записується перелік справ, праворуч - розподіл часу. Зручно користуватися перекидним календарем або календарем-книжкою (тижневиком). Можна придумати власні форми і схеми планування свого часу і справ.

Планування праці і вміння реалізувати намічене виробляють у людини почуття самодисципліни, внутрішньої організованості, цілеспрямованості. При цьому зміцнюються вольові якості особистості, формуються твердий характер, активна життєва позиція.

Планова робота немислима без суворого дотримання принципу послідовності. Значення цього принципу чудово сформулював академік І.П. Павлов, звертаючись до молоді, яка присвятила себе науці. Він писав: «З самого початку своєї роботи привчіть себе до суворої послідовності в накопиченні знань. Вивчіть ази науки перш, ніж намагатися зійти на її вершини. Ніколи не беріться за подальше, не засвоївши попереднього ».

Послідовність у роботі, у навчанні - це поступальний рух від простого до складного, від незрозумілого до зрозумілого, від невідомого до відомого, це вміння не відступати від виниклих труднощів, не обходити їх, а терпляче і наполегливо долати.

При створенні власної моделі дня школяр повинен враховувати сумарне число годин продуктивної розумової роботи, включаючи заняття в школі. Вечірній час відводиться для відпочинку. Якщо правильно розподіляти свій час, то всяка потреба в засіжіваніі над підручниками і зошитами відпадає.

Планувати та організовувати свою працю - це перш за все планувати, контролювати і враховувати свій час. У кожного школяра є певні резерви часу. Одним з них є час проїзду у приміському поїзді, автобусі, час очікування в черзі і т.д. Не завжди в такій обстановці зручно читати, але виконувати деякі розумові вправи можна: заучувати іноземні слова, вірші, вирішувати нескладні завдання, подумки повторювати пройдений матеріал. Користь від цього подвійна: з одного боку, прискорюється плин часу, а з іншого - воно витрачається з певним коефіцієнтом корисної дії.

Відомо, що багато видатні вчені не втрачали навіть малі проміжки так званого непридатного часу. Наприклад, Ч. Дарвін економив не тільки години, але й хвилини, і коли його запитали, як він зумів досягти великих успіхів у науці, він відповів: «Я ніколи не вважав півгодини незначним часом».

Звичайно , до використання такого часу, не призначеного для відпочинку, школяр повинен бути готовий. Це доступно лише тому, хто вміє працювати цілеспрямовано і ритмічно, внутрішньо організований і зібраний, хто ясно бачить мету своєї праці.