Перші пологи.

Вагітність моя протікала не гладко. Перенесла операцію на яєчнику в 15 тижнів, лежала на збереженні в 33 тижні. Та й поточних лікарняних було достатньо. І ось наприкінці грудня майже під новий рік мені народжувати. Чекала з нетерпінням. Термін ставили на 29 грудня, але я для себе визначила 25 грудня. Увечері 24 грудня розпочала матка приходити в тонус. Але це часто відбувалося в останні дні. Тому я стала вважати. Чоловік ліг спати, я типу теж. Але око стулити не можу. Відчуваю сутички слабкі, але часті. А які вони повинні бути? Я ж не знаю. Вважаю. До двох ночі стали сильнішими, біль вже відчутна, інтервал різний то 20 хв, то 6 хвилин. Хвилююся. Встала, пішла в душ, дозбирає сумку і вирішила будити чоловіка. Поїду в пологовий будинок, а там вирішать, народжую я чи ні. Відвіз мене чоловік о 3 годині ночі в пологовий будинок. Лікар подивилася, відправила в родову. Але сутички говорить дуже слабкі. Що робити? Я, начитавшись і надивившись фільмів про те, як поводитися перед пологами, давай робити зарядку, та вправи. Нічого не допомагає. До ранку вже хочу їсти, спати, та й болю сильні. І тут прийшла дружина мого брата, вона працює в пологовому будинку. Стала мені поперек масажувати під час сутичок, допомагало. Відволікала мене розмовами. Лікар сумнівалася, що це справжні перейми. Поставили укол баралгина, не подіяв. З чого лікар уклала, що це все таки родова діяльність. Годині о 11 лікар розкрила мені плаценту, води вилилися. Чекала, що сутички посиляться. Не тут то було. Болі стали жахливі, а сутички на приладі показували максимум 45%. Всі чекали.


. О 12 годині мені поставили "сон" на годину, сказали після нього йде гарний розкриття і я відразу пику.
Як чудово було забутися і заснути! Але рівно через годину прийшла реальність. Сутички ставали все болючіше і болючіше, але не сильніше. Дружина брата прийшла знову, приводила мене до тями, підбадьорює. Мені поставили крапельницю, час ішов, нічого не менялось.Боль жахлива, вже немає сил терпіти. Думаю, приходить мені кінець. А дитина то без води! Ставлять другий крапельницю, вже змінилося три зміни акушерок. У всіх пологових вже все розв'язалися. А я все ніяк. Але прийшов час потуг. Приблизно було 7 вечора. Стало ще гірше. Сутички + потуги + жахлива біль. Думала не витримаю. Та ще сил не залишилося. Я ж не спала ніч і нічого не їла. Мені вкололи глюкози, стало краще. Говорили стояти біля стінки, але я не могла. Тримали під руки з одного боку акушерка, з іншого родичка. Але будь-якому кошмару приходить кінець. Нарешті мене поклали на крісло, потуги йшли одна за одною. Народжувала я рівно 20 хвилин. Спочатку вийшла частина голови (виявилося бік, а не потилицю), потім зробили надріз і дитина вийшла. І про щастя, все як рукою зняло. Цей тремтячий грудочку щастя поклали на мене, я була на сьомому небі від щастя! Мені було абсолютно все одно, що мене зашивають, звідки то прийшов величезний прилив сил. Сонливість як рукою зняло. Заснути я змогла тільки о 2 годині ночі 26 грудня. Я була щаслива. Народився хлопчик Гришенька 57 см і вагою 3850. І тепер я можу сказати, що всі мої муки коштували цього прекрасної миті! Народжуйте жінки своє щастя!