Шкода і наслідком надмірного захоплення комп'ютерними іграми.


Психологи і лікарі вже давно прийшли до думки про те, що непомірне використання комп'ютерних ігор призводить до серйозних наслідків. Дитина виявляється настільки захопленим комп'ютерної реальністю, що втрачає здатність швидко перемикатися на інші види діяльності, знаходячи їх безинтересно. Перемога, яку гравець отримує в ході гри, п'янить його і викликає відчуття переваги, найчастіше уявного.
До того ж багатогодинне перебування в реальності віртуального світу призводить до зубожіння емоційних переживань дитини, знижує його творчий і дослідницький інтерес. Частіше за все дитина проводить час, залишаючись з комп'ютером один на один, на шкоду живому спілкуванню, яке необхідно для його нормальної соціалізації і вмінню вибудовувати відносини з оточуючими людьми.

До того ж японськими вченими було встановлено, що комп'ютерні ігри стимулюють лише малу частину мозку. Для повноцінного розвитку дитини треба ще читати і писати, а також спілкуватися з однолітками.

Менш обнадіюють і американські дослідження, за результатами яких, непомірне захоплення комп'ютерними іграми жорстокого змісту, порушує передачу імпульсів між нервовими закінченнями, уповільнює роботу мозку в особливості тих дітей, які і так мають порушення в поведінці.

До того ж не варто забувати, що, проводячи кілька годин до ряду за комп'ютером, дитина починає відчувати брак рухової активності, що веде до швидкої стомлюваності, ожиріння та іншим психосоматичних порушень.

Очі - це той орган, який страждає в першу чергу, зниження частоти моргання призводить до того, що очне яблуко починає відчувати роздратування і сухість. Також багатогодинне сидіння біля монітора приводить до проблем з фокусуванням погляду.


І дослідження доводять, що кожен четвертий активний геймер або активний користувач має проблеми із зором. Порадити тут можна тільки одне: по-перше встановити якісний жк-монітор, по-друге стежити, щоб дитина робив перерви у грі.

Найбільшу небезпеку непомірне використання комп'ютерних ігор наносить психіці, викликаючи залежність і відхід від реальності. Дитина в такому віці, маючи вкрай сприйнятливу психіку, схильний гранично вживатися в світ комп'ютерної гри. Це явище може доходити до такої межі, що дитині в «віртуалі» стає цікавіше, ніж реальному житті. Адже в грі все просто: є чіткі завдання, навіть не виконавши які дитина не отримає догану з боку батьків, та й виправити помилку можна просто, повторно пройшовши ще раз епізод. Психологи стверджують, що дитину, повністю зануреного в реальність гри привертає і те, що «там» він має свій власний світ, який підпорядковується йому і залежить повністю від його дій. На ділі ж дитина не несе відповідальності за існування такого світу і може в ньому сам приймати рішення, не замислюючись над тим, до якого результату вони приведуть. Захопившись без міри грою, дитина абстрагується від подій навколишньої дійсності та реалістичності процесів зовнішнього світу.

Лікується ця залежність тільки одним: залучити дитину до процесів реального життя, надати йому можливість займатися захоплюючій спортивної чи громадською діяльністю, навчити дитину знову отримувати задоволення від реального спілкування. І в процесі такої реабілітації першу роль мають відігравати саме батьки.


Зверніть увагу: конструкція теплих підлог