Лист до коханого серцем, та ненавісного для пам'яті ....

«... Знаєш чому я радію?

Тому що Можу жити без тебе ... тоб зможите ... неодмінно зможите !
Так, я пообіцяла СОБІ! ... ти знаєш я людина слова ... Він просто Вже мушу Його дотримати.
Я часто думаю про тебе ... Ще частіше хочу тобі ... відчуті твій дотик, смак твоїх таких солодких вуста ... мм мм ..!
Альо відразу навалюється всією своєю вагою Пам'ять - вона єдина НЕ дає мені обернутися до тебе ...
Гордість? ... я її Майже втратила в стосунків з тобою. Якось Хтось наворожили мені про нетто чи то сама згадаєм, Що колись мала її, І все .. прийшов кінець Моїй казці.
Повіріла в кохання, самовпевнено надіялась на Його силу ... а ні, Вийшли Що помилуй. Чи то кохана Тільки я?
Була ладна на все Тільки буті б поруч. Зневажали на іронічні посмішкі, слова, тупі натяків .. просто жила тобою ...
І так вісь жила в своєму вігаданому світі рік ...


і все - вірішіла, треба йти вперед .... »
А ВІН НЕ захотів ... стан звичних промов Йому подобався, І Зі Мною буті ВІН Ніколи, Як Виявилося, І не мріяв ...
Мої слова, мрії ... Мабуть спріймав Як жарт ... хоч робили й погоджувався.
Навіть на питання чи є Шансі бути разом - Лише я та ВІН, без третіх осіб - обнадійліво стверджував - аякже ж ...
Тепер розумію ... звичайна ... мізерні Шансі є в шкірного, Такі Як І віграті мільйон у лотереї.
Я програть ... но програть Лише сама СОБІ ... хоч робили в дечому таки перемогла - Досвід та гарний першокласній секс!
Як я хочу зустріти Своє кохання!! ... Віріті Йому без огляді, довіряті, кохати, відчуваті Бажанов, кохання, потрібною ... та одного разу тримаючи за руки йдучи по місточку почути «Я так само хочу з тобою прогулюватісь ЦІМ місточком І через двадцять, тридцять, п'ятдесят РОКІВ!» Мм ... мм!
Святий Валентині, подарував мені щастя!