Мої четверті пологи, поява на світ Сашеньки.


Почну з того, що більше народжувати я й не збиралася. У мене було вже двоє пацанів (від перших і третіх пологів) і третього ми навіть і не планували. У мене стояла спіраль і ми з чоловіком все збирали гроші на відпочинок куди-небудь. Але тут, пам'ятається, все ближче і ближче був День Св.Валентина, а М у мене все не було і не було. БЛІН !!!
Ще нічого не кажучи чоловікові, пішла купила ТЕСТ на вагітність. ДВІ смужки! Ось мабуть в той момент, коли я побачила ці дві смужки в мені все перевернулося. Я ж і не думала навіть народжувати. А побачивши цей позитивний тест я зрозуміла, що просто не зможу вбити нашого малюка. А раптом це дівчинка? Вообщем, виходжу з ванної, в очах сльози - підходжу до чоловіка: так і так. Спершу він хотів мене переконати народжувати, але коли побачив моє щасливе обличчя й очі, повні сліз сказав: Валюша, ось як ти хочеш, так і поступай! І я вирішила спробувати народити. Вагітність відходила дуже навіть чудово. І тільки останній місяць вимотав мене конкретно. По-перше - переживання за малюка. Узі показувало, що дитина останній місяць втрачає у вазі, але гіпоксія була дуже незначна. Як мені сказала завідувачка приватного пологового будинку - така гіпоксія не страшна. По-друге, я все ніяк не могла визначитися з пологовим будинком. Хотілося народжувати в приватному пологовому будинку, де всі умови і для матусь і для малюків. Але з іншого боку у звичайному нашому пологовому будинку завідуючої працює наша хороша знайома. Вообщем, вирішивши, що можна погано народити і в гарному пологовому будинку, а добре і в поганому ми з чоловіком вибрали варіант з нашої знайомої завідуючої. І не шкодую про це анітрохи. Так як моя шийка самостійно розкриватися і не думала, мені 21 жовтня (вже 41 тиждень) 2004 року в 8 ранку Наталія Іванівна (завідувач пологового будинку) ввела 1/6 частина якоїсь хитрої таблетки і відправила спати. Перед цим, правда, мені зробили клізму. Дзвоню чоловікові, кажу, щоб не їхав на роботу, а чекав на мій дзвінок. А так як пологи у мене вже четверті, то щоб відразу як подзвоню - бігом до мене. А то можна і не встигнути. Прокидаюся о 10 ранку. Прислухаюся до себе - ніби щось є. (Ура!!!) Дзвоню чоловікові: ти знаєш, Влад, ніби як почалося, але точно я не знаю (сутичка), Ой це точно почалося, давай через півгодини приїжджай (сутичка), ой, ні бігом до мене! Точно почалося (сутичка). Щось так клацнуло, дивлюся - води (три рази УРА !!!). Води світлі (СТО РАЗІВ УРА!) Думаю, прийшов час зробити маленький відступ. Друга вагітність у мене закінчилася сумно. Це було вісім років тому. Коли в пологах розкрили плодовий міхур, то я побачила, що води були зеленого кольору (це означає, що дитина страждав).


Народилася дівчинка (моя Машенька). Я її годувала рівно добу. На другу добу її не стало. Вроджена вада серця. Що й казати - це був сильний удар. Напевно, другого такого я б не витримала. Вибігаю з палати, кричу медсестрі: А де Наталя Іванівна? Вона - а в тебе що, сутички почалися? Я - Ага! Вообщем, поки мені Н.І. розкрила плодовий міхур до кінця, поки я перебралася в передпологовому відділення було вже 11 годин. Там вже був мій чоловік. Коштує такий розгублений. Я йому - не боїсь, прорвемося. Як почну корчиться - масажуй те-то і те-то. Дівчата, це щось. Почалася сутичка, я починаю дихати, а в цей час у чоловіка мобільний дзвонить. У мене сутичка - а я від сміху мало не помираю. Коротше, вимкнув він телефон, а то я так і не народила б. Народжувала я по слід. схемою: 10-30 розкриття 2 см 11-15 розкриття 4,5 см 11-45 пологи. Звичайно, я знала, що буде боляче. Але не до такої ж міри! Перепочинок-то повинен був бути. Я це точно пам'ятаю. Вообщем, сутички були майже без перерви. Зате все швидко. У виписці так і написали: стрімкі пологи. Для нашого Санька це було навіть добре. Але про це пізніше. Вообщем, відчуваю - тужити стало. Чоловікові кажу - поклич акушерку. Вона так спокійно до мене підходить: Ну-у-у-у-у, що-о-о-о-о, Валюшенька-а-а-а-а-а. Та-а-а-а-не може тебе ту-у-у-у-у-ужіть. Ну-ка да-а-а-а-авай подивимося ...... А-А-А-А-А, швидше стіл готуйте-е - е !!!!!!! Народжувати!!! Я бігом у пологовий зал. Сіла в крісло (вірніше лягла), зібрався, напевно, весь медперсонал пологового будинку. Чоловіка поставили біля моєї голови і за ДВІ! потуги я свого Санька народила. Ну ще б не народити такого малюсеньго хлопчика. Вага (41 тиждень) 2750 гр. Це при тому, що перший мій пацан - 3100, другий - 3600. І ось тут-то ми і побачили, чому наш Санька худнув: на пуповині був тугий вузол вісімкою. У акушерки аж очі на лоб полізли. Вона каже, що за 20 років роботи вперше таке бачить. Дівчата, ну от скажіть ви мені: як Санек наш примудрився спочатку в матці з'явитися (зі спіраллю), а потім взагалі вижити після такого вузла? Все-таки є Бог на світі! Чоловік, звичайно, мене до цих пір за Санька дякує. І любить його просто ДУЖЕ СИЛЬНО. Санька зараз нормально розвивається, нормально додає у вазі, дуже спокійна дитина. Дуже улюблений. Так що, зараз я мама трьох пацанів. А дівчинку нам видно не дано мати. Що ж, бум сподіватися на онучок тепер. Так як ще одного народжувати я вже не наважусь. Ось така вийшла історія моїх четверте пологів. Зараз нам вже 7 місяців.

Зверніть увагу: оформлення банкетного залу кульками