Дефекти дитячих зубів скорочують життя на 15 років.

Завдяки дослідженню стану зубів древньої людини вдалося отримати дані, вкрай важливі для здоров'я сучасних людей. Вчені прийшли до висновку, що стресові події на початковому етапі розвитку значно скорочують тривалість життя.

Антрополог університету Еморі (США) Джордж Армелагос досліджував зв'язок між станом зубів стародавніх людей і тривалістю їх життя. Йому вдалося знайти докази того, що люди, котрі набули дефект зубної емалі в материнській утробі або ранньому дитинстві, зазвичай вмирали раніше за інших.

Підсумком роботи стало першим резюме доісторичних доказів теорії Баркера. Суть теорії в тому, що багато хвороб дорослих людей закладалися в період внутрішньоутробного розвитку і раннього дитинства .

Гіпотеза отримала назву на честь британського епідеміолога Девіда Баркера. У вісімдесятих роках XX століття він досліджував наявність зв'язку між станом здоров'я в ранньому дитинстві і дорослому віці.


Його теорія, названа ним Developmental Origins of Health and Disease Hypothesis (DOHaD), отримала широке визнання в наукових колах.

Джордж Армелагос назвав зуби «знімком минулого». Оскільки відома хронологія розвитку емалі, неважко визначити вік, в якому відбулися фізіологічні порушення. Також встановлено, що перебої в розвитку зубної емалі найчастіше викликаються поганим харчуванням, інфекційними хворобами або сильним психологічним стресом.

Як доказ доктор Армелагос навів приклад австралопітеків, які жили в Південній Африці понад мільйони років тому. У них дефекти зубної емалі пов'язані з 12-річним зменшенням життя. Останки ж стародавніх індійців, знайдені в штаті Іллінойс (США) підтвердили цю теорію: тривалість життя людей з дефектами зубів скоротилася в середньому на 15,4 років.