Про користь спільного перебування з дитиною в пологовому будинку.

Я в грудні народила дитину - дівчинку. Правда народжувала не в Москві - я з Владивостока. Пологовий будинок я вибрала з програмою спільного перебування з дитиною відразу ж після пологів. Багато подруги, вже народжувала сестра і мама радили мені краще відпочити після пологів, ніж, ще не зміцніла, возитися з дитиною. Добре, що у мене вистачило розуму НЕ послухатися їх ради.

Народила я легко. Ось тільки плацента і дитяче місце приросли. Мені дали наркоз, і ще дві години після всього я від нього відходила. Ліфт не працював і в палату я пішла пішки. Точніше мене практично тягли на собі дві молоденькі медсестри. Прийшовши до палати, я впала на ліжко. Сказали, що дитину мені принесуть, як тільки від наркозу добре відійду.

Спала я чуйно. Не могла лежати на правому боці - все нило, боліло. Постійно думала про дитину - що з ним та як. Якийсь час по тому - вже, мабуть, пізно вночі, мені принесли дитину, сказавши: "Ви погодуйте дитину чи ні. А то вона так плаче, їсти хоче!" Я сказала, що за думки у них і що я, зрозуміло, погодую - питань немає, і що не тільки погодую, але і вже залишу її у себе - одна більше не можу. І все. З тієї пори нас не розлучали.

Було важко. Дівчинка весь час смоктала, і поки молока не було (одне молозиво) я дуже страждала - груди боліла від постійного роздратування (ссання). Кажуть, буває гірше - тріщини, але мене бог милував. Видно правильно груди давала. У туалет мені треба було ходити в коридор і дитини я залишала одного (у мене була окрема палата).


Добре, коли чоловік приходив, я хоч могла піти спокійно, а не "бігом" - я ледве дибала.

Зате тепер я кажу собі спасибі, що через це пройшла. По-перше, тому, що у мене не було застоїв молока, та й молоко було і є (дай-то Боже), по-друге, матка скоротилася на наступний день так, що мене можна було б виписувати. І по-третє, я сама пеленала і переодягала дитини (хоча ледве могла стояти) і при виписці з пологового будинку у нас не було навіть натяку на попрілість. Та й навряд чи я б могла спокійно перебувати в палаті, знаючи, що десь, далеко від мене, у дитячому відділенні лежить моя дитина і, може бути, плаче, або що його догодовують сумішшю (це не рідкість, а буває майже завжди у пологових будинках - лікарі просто приховують це. Думаю, не треба пояснювати шкідливість цього "догодовування" в той час як у мами є молоко!)

Ви тільки не подумайте, що я мама зі стажем - ні! Це моя перша дитина, перший досвід, дуже бажана дитина, хоча мені лише 20 років. Я дійсно знала на що йду в такому, як кажуть "ранньому" віці. Я просто не для того народжувала дитину, щоб потім бути, хоч на пару днів, відлученим від нього. Це ж моя кровиночка! І я свою Александрушку люблю. Дуже сильно.

Я хочу порадити матусям вибирати пологового будинку тільки з спільним перебуванням. Нехай буде важко - це спершу, зате потім ви зрозумієте, що це правильно і для вас і для дитини!

Луговець Ганна, alal@mail.primorye.ru