Сімейний кодекс.
Глава 11. Права неповнолітніх дітей.

Стаття 54. Право дитини жити і виховуватися в сім'ї

1. Дитиною визнається особа, яка не досягла віку вісімнадцяти років (повноліття).

2. Кожна дитина має право жити і виховуватися в сім'ї, наскільки це можливо, право знати своїх батьків, право на їх піклування, право на спільне з ними проживання, за винятком випадків, коли це суперечить її інтересам.

Дитина має права на виховання своїми батьками, забезпечення його інтересів, всебічний розвиток, повагу до його людської гідності.

За відсутності батьків, при позбавленні їх батьківських прав і в інших випадках втрати батьківського піклування право дитини на виховання в сім'ї забезпечується органом опіки та піклування в порядку, встановленому главою 18 цього Кодексу.

Стаття 55. Право дитини на спілкування з батьками та іншими родичами

1. Дитина має право на спілкування з обома батьками, дідусем, бабусею, братами, сестрами та іншими родичами. Розірвання шлюбу батьків, визнання його недійсним або роздільне проживання батьків не впливають на права дитини.

У разі роздільного проживання батьків дитина має право на спілкування з кожним з них. Дитина має право на спілкування зі своїми батьками також у разі їх проживання в різних державах.

2. Дитина, яка перебуває в екстремальній ситуації (затримання, арешт, взяття під варту, перебування у лікувальному закладі та інше), має право на спілкування зі своїми батьками та іншими родичами в порядку, встановленому законом.

Стаття 56. Право дитини на захист

1. Дитина має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист прав і законних інтересів дитини здійснюється батьками (особами, які їх замінюють), а у випадках, передбачених цим Кодексом, органом опіки та піклування, прокурором і судом.

Неповнолітній, визнаний відповідно до закону повністю дієздатним до досягнення повноліття, має право самостійно здійснювати свої права та обов'язки, у тому числі право на захист.

2. Дитина має право на захист від зловживань з боку батьків (осіб, які їх замінюють).

При порушенні прав і законних інтересів дитини, в тому числі при невиконанні або при неналежному виконанні батьками (одним з них) обов'язків з виховання , освіти дитини або при зловживанні батьківськими правами, дитина має право самостійно звертатися за їх захистом до органу опіки та піклування, а після досягнення віку чотирнадцяти років до суду.

3. Посадові особи організацій та інші громадяни, яким стане відомо про загрозу життю або здоров'ю дитини, про порушення його прав і законних інтересів, зобов'язані повідомити про це орган опіки та піклування за місцем фактичного знаходження дитини. При отриманні таких відомостей орган опіки та піклування зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо захисту прав і законних інтересів дитини.

Стаття 57. Право дитини висловлювати свою думку

Дитина має право висловлювати свою думку при вирішенні в сім'ї будь-якого питання, що зачіпає його інтереси, а також бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду. Врахування думки дитини, яка досягла віку десяти років, обов'язковий, за винятком випадків, коли це суперечить її інтересам. У випадках, передбачених цим Кодексом (статті 59, 72, 132, 134, 136, 143, 154), органи опіки та піклування або суд можуть ухвалити рішення тільки за згодою дитини, яка досягла віку десяти років.

Стаття 58. Право дитини на ім'я, по батькові та прізвище

1. Дитина має право на ім'я, по батькові та прізвище.

2. Ім'я дитині дається за згодою батьків, по батькові присвоюється за іменем батька, якщо інше не передбачено законами суб'єктів Російської Федерації або не грунтується на національному звичаї.


3. Прізвище дитини визначається прізвищем батьків. При різних прізвищах батьків дитині присвоюється прізвище батька або прізвище матері за згодою батьків, якщо інше не передбачено законами суб'єктів Російської Федерації.

4. За відсутності угоди між батьками щодо імені та (або) прізвища дитини виникли розбіжності вирішуються органом опіки та піклування.

5. Якщо батьківство не встановлено, ім'я дитині дається за вказівкою матері, по батькові присвоюється за іменем особи, записаного в якості батька дитини (пункт 3 статті 51 цього Кодексу), прізвище - за прізвищем матері.

Стаття 59. Зміна імені і прізвища дитини

1. За спільної прохання батьків до досягнення дитиною віку чотирнадцяти років орган опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини має право дозволити змінити ім'я дитині, а також змінити присвоєну йому прізвище на прізвище другого з батьків (пункт у редакції, введеної в дію з 19 листопада 1997 року Федеральним законом від 15 листопада 1997 N 140-ФЗ).

2. Якщо батьки проживають окремо і батько, з яким проживає дитина, бажає присвоїти йому своє прізвище, орган опіки та піклування дозволяє це питання в залежності від інтересів дитини та з урахуванням думки іншого з батьків. Врахування думки батьків не обов'язковий при неможливості встановлення його місця знаходження, позбавлення його батьківських прав, визнання недієздатним, а також у випадках ухилення батька без поважних причин від виховання і утримання дитини.

3. Якщо дитина народжена від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою, і батьківство в законному порядку не встановлено, орган опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини має право дозволити змінити його прізвище на прізвище матері, яку вона носить у момент звернення з таким проханням.

4. Зміна імені і (або) прізвища дитини, яка досягла віку десяти років, може бути проведене лише з його згоди.

Стаття 60. Майнові права дитини

1. Дитина має право на одержання утримання від своїх батьків та інших членів сім'ї у порядку та в розмірах, які встановлені розділом V цього Кодексу.

2. Суми, що належать дитині як аліментів, пенсій, допомог, надходять у розпорядження батьків (осіб, які їх замінюють) і витрачаються ними на утримання, виховання та навчання дитини.

Суд на вимогу батька, зобов'язаного сплачувати аліменти на неповнолітніх дітей, має право винести рішення про перерахування не більше п'ятдесяти відсотків сум аліментів, що підлягають виплаті, на рахунки, відкриті на ім'я неповнолітніх дітей у банках.

3. Дитина має право власності на доходи, отримані ним, майно, одержане ним у дар або в порядку спадкування, а також на будь-яке інше майно, придбане на кошти дитини.

Право дитини на розпорядження належним йому на праві власності майном визначається статтями 26 і 28 Цивільного кодексу Російської Федерації.

При здійсненні батьками правочинів з управління майном дитини на них поширюються правила, встановлені цивільним законодавством щодо розпорядження майном підопічного (стаття 37 Цивільного кодексу Російської Федерації).

4. Дитина не має права власності на майно батьків, батьки не мають права власності на майно дитини. Діти і батьки, які проживають разом, можуть володіти і користуватися майном один одного за взаємною згодою.

5. У разі виникнення права спільної власності батьків і дітей їх права на володіння, користування і розпорядження спільним майном визначаються цивільним законодавством.

Зміст