Сімейний кодекс.
Глава 17. Порядок сплати і стягнення аліментів.

Стаття 106. Стягнення аліментів за рішенням суду

За відсутності угоди про сплату аліментів члени сім'ї, зазначені в статтях 80-99 цього Кодексу, має право звернутися до суду з вимогою про стягнення аліментів.

Стаття 107. Строки звернення за аліментами

1. Особа, яка має право на отримання аліментів, має право звернутися до суду із заявою про стягнення аліментів незалежно від терміну, який минув з моменту виникнення права на аліменти, якщо аліменти не виплачувалися раніше за угодою про сплату аліментів.

2. Аліменти присуджуються з моменту звернення до суду.

Аліменти за минулий період можуть бути стягнуті в межах трирічного терміну з моменту звернення до суду, якщо судом встановлено, що до звернення до суду приймалися заходи для отримання коштів на утримання, але аліменти були отримані внаслідок ухилення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, від їх сплати.

Стаття 108. Стягнення аліментів до вирішення спору судом

1. У справі про стягнення аліментів суд вправі винести постанову про стягнення аліментів до набрання рішенням суду про стягнення аліментів у законну силу; при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей - до винесення судом рішення про стягнення аліментів.

2. Розмір стягуваних аліментів визначається судом виходячи з матеріального і сімейного стану сторін. Розмір аліментів, що стягуються на неповнолітніх дітей, визначається відповідно до статті 81 цього Кодексу.

Стаття 109. Обов'язок адміністрації організації утримувати аліменти

Адміністрація організації за місцем роботи особи, зобов'язаної сплачувати аліменти на підставі нотаріально посвідченого угоди про сплату аліментів або на підставі виконавчого листа, зобов'язана щомісяця утримувати аліменти із заробітної плати та (або ) іншого доходу особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, та сплачувати або переводити їх за рахунок особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, особі, яка отримує аліменти, не пізніше ніж у триденний строк з дня виплати заробітної плати та (або) іншого доходу особі, зобов'язаному сплачувати аліменти.

Стаття 110. Утримання аліментів на підставі угоди про сплату аліментів

Утримання аліментів на підставі нотаріально посвідченого угоди про сплату аліментів може проводитися і в разі, якщо загальна сума утримань на підставі такої угоди і виконавчих документів перевищує п'ятдесят відсотків заробітку і (або) іншого доходу особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.

Стаття 111. Обов'язок повідомляти про зміну місця роботи особи, зобов'язаної сплачувати аліменти

1. Адміністрація організації, що проводила утримання аліментів на підставі рішення суду або нотаріально засвідченої угоди про сплату аліментів, зобов'язана в триденний термін повідомити судовому виконавцю за місцем виконання рішення про стягнення аліментів та особі, яка отримує аліменти, про звільнення особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, а також про новий місці його роботи чи проживання, якщо воно їй відомо.

2. Особа, яка зобов'язана сплачувати аліменти, має в строк, встановлений пунктом 1 цієї статті, повідомити судового виконавця і особі, яка отримує аліменти, про зміну місця роботи чи проживання, а при сплаті аліментів неповнолітнім дітям - і про наявність додаткового заробітку або іншого доходу.

3. У разі неповідомлення з неповажної причини відомостей, зазначених у пунктах 1 і 2 цієї статті, винні в цьому посадові особи та інші громадяни залучаються до відповідальності в порядку, встановленому законом.

Стаття 112. Звернення стягнення на майно особи, зобов'язаної сплачувати аліменти

1. Стягнення аліментів у розмірі, встановленому угодою про сплату аліментів або рішенням суду, а також стягнення заборгованості з аліментів проводиться із заробітку і (або) іншого доходу особи, зобов'язаної сплачувати аліменти; при недостатності заробітку і (або) іншого доходу аліменти утримуються із знаходяться на рахунках в банках або в інших кредитних установах грошових коштів особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, а також з коштів, переданих за договорами комерційним і некомерційним організаціям, крім договорів, що тягнуть за собою перехід права власності. При недостатності цих коштів стягнення звертається на будь-яке майно особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, на яке за законом може бути звернено стягнення.

2. Звернення стягнення на грошові кошти на рахунках особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, і на інше його майно проводиться в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.

Стаття 113. Визначення заборгованості по аліментах

1. Стягнення аліментів за минулий період на підставі угоди про сплату аліментів або на підставі виконавчого листа проводиться у межах трирічного терміну, що передував пред'явленню виконавчого листа або нотаріально засвідченої угоди про сплату аліментів до стягнення.

2. У тих випадках, коли утримання аліментів на підставі виконавчого листа або на підставі нотаріально посвідченого угоди про сплату аліментів не проводилося з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, стягнення аліментів проводиться за весь період незалежно від установленого пунктом 2 статті 107 цього Кодексу трирічного терміну. ??

3. Розмір заборгованості визначається судовим виконавцем виходячи з розміру аліментів, визначеного рішенням суду або угодою про сплату аліментів.

4. Розмір заборгованості по аліментах, що сплачуються на неповнолітніх дітей у відповідності зі статтею 81 цього Кодексу, визначається виходячи із заробітку та іншого доходу особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, за період, протягом якого стягнення аліментів не проводилося. У випадках, якщо особа, яка зобов'язана сплачувати аліменти, у цей період не працювало або якщо не будуть представлені документи, що підтверджують його заробіток і (або) інший дохід, заборгованість з аліментів визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати в Російській Федерації на момент стягнення заборгованості. Якщо таке визначення заборгованості істотно порушать інтереси однієї зі сторін, сторона, інтереси якої порушені, має право звернутися до суду, який може визначити заборгованість у твердій грошовій сумі виходячи з матеріального і сімейного стану сторін та інших заслуговують уваги обставин.


5. При незгоді з визначенням заборгованості по аліментах судовим виконавцем будь-яка зі сторін може оскаржити дії судового виконавця в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством.

6. Суми встановленого федеральним законом щомісячної допомоги на дитину, виплачені у період розшуку його батьків, які ухиляються від сплати аліментів, в частині їх п'ятдесятивідсоткове збільшення, стягуються з цих батьків з нарахуванням десяти відсотків з виплачених сум у дохід бюджетів суб'єктів Російської Федерації. Зазначені вимоги прирівнюються до вимог про сплату аліментів.

Стаття 114. Звільнення від сплати заборгованості по аліментах

1. Звільнення від сплати заборгованості з аліментів або зменшення цієї заборгованості при сплаті аліментів за угодою сторін можливо за взаємною згодою сторін, за винятком випадків сплати аліментів на неповнолітніх дітей.

2. Суд вправі за позовом особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, звільнити її повністю або частково від сплати заборгованості з аліментів, якщо встановить, що несплата аліментів мала місце у зв'язку з хворобою цієї особи або з інших поважних причин і його матеріальне та сімейне становище не дає можливості погасити утворилася заборгованість по аліментах.

Стаття 115. Відповідальність за несвоєчасну сплату аліментів

1. При утворенні заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти за угодою про сплату аліментів, винна особа несе відповідальність у порядку, передбаченому цією угодою.

2. При утворенні заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти за рішенням суду, винна особа сплачує одержувачу аліментів неустойку в розмірі однієї десятої відсотка від суми невиплачених аліментів за кожен день прострочення.

Одержувач аліментів вправі також стягнути з винного у несвоєчасній сплату аліментів особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, всі заподіяні простроченням виконання аліментних зобов'язань збитки в частині, не покритій неустойкою.

Стаття 116. Неприпустимість заліку та зворотного стягнення аліментів

1. Аліменти не можуть бути зараховані іншими зустрічними вимогами.

2. Виплачені суми аліментів не можуть бути витребувані назад, за винятком випадків:

  • скасовані рішення суду про стягнення аліментів у зв'язку з повідомленням одержувачем аліментів неправдивих відомостей або у зв'язку з поданням ним підроблених документів;
  • визнання угоди про сплату аліментів недійсним внаслідок укладення його під впливом обману, погроз або насильства з боку одержувача аліментів;
  • встановлення вироком суду факту підробки рішення суду, угоди про сплату аліментів або виконавчого листа, на підставі яких сплачувалися аліменти.

3. Якщо дії, перераховані в пункті 2 цієї статті, вчинені представником неповнолітньої дитини або повнолітньої недієздатної одержувача аліментів, зворотне стягнення аліментів не проводиться, а суми виплачених аліментів стягуються з винної представника за позовом особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.

Стаття 117. Індексація аліментів

1. Індексація аліментів, що стягуються за рішенням суду у твердій грошовій сумі, виробляється адміністрацією організації за місцем утримання аліментів пропорційно збільшенню встановленого законом мінімального розміру оплати праці.

2. З метою індексації розмір аліментів встановлюється судом у твердій грошовій сумі, що відповідає певному числу мінімальних розмірів оплати праці.

Стаття 118. Сплата аліментів у випадку виїзду особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, до іноземної держави на постійне проживання

1. Особа, що виїжджає на постійне проживання в іноземну державу, має право укласти з членами сім'ї, яким вона за законом зобов'язана надавати утримання, угода про сплату аліментів відповідно до статей 99, 100, 103 і 104 цього Кодексу.

2 . При недосягненні угоди зацікавлена ??особа має право звернутися до суду з вимогою про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі і про одноразову виплату аліментів, або про надання певного майна в рахунок аліментів, або про сплату аліментів іншим способом.

Стаття 119. Зміна встановленого судом розміру аліментів та звільнення від сплати аліментів

1. Якщо при відсутності угоди про сплату аліментів після встановлення у судовому порядку розміру аліментів змінилося матеріальне або сімейне становище однієї із сторін, суд вправі за вимогою кожної зі сторін змінити встановлений розмір аліментів або звільнити особу, яка зобов'язана сплачувати аліменти, від їх сплати. При зміні розміру аліментів або при звільненні від їх сплати суд вправі врахувати також інший заслуговує уваги інтерес сторін.

2. Суд вправі відмовити у стягненні аліментів повнолітній дієздатній особі, якщо встановлено, що воно зробило у відношенні особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, умисний злочин або в разі негідної поведінки повнолітньої дієздатної особи в сім'ї.

Стаття 120. Припинення аліментних зобов'язань

1. Аліментні зобов'язання, визначені угодою про сплату аліментів, припиняються смертю однієї зі сторін, закінченням терміну дії цієї угоди або з підстав, передбачених цією угодою.

2. Виплата аліментів, що стягуються в судовому порядку, припиняється:

  • після досягнення дитиною повноліття або в разі придбання неповнолітніми дітьми повної дієздатності до досягнення ними повноліття;
  • при усиновленні (удочерінні) дитини, на утримання якого стягувалися аліменти;
  • при визнанні судом відновлення працездатності або припинення потребу в допомозі одержувача аліментів;
  • при вступі непрацездатного потребує допомоги колишнього чоловіка - одержувача аліментів у новий шлюб;
  • смертю особи, що одержує аліменти, чи особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти.

Зміст