Сімейний кодекс.
Розділ 7. Застосування сімейного законодавства до сімейних відносин за участю іноземних громадян та осіб без громадянства.

Стаття 156. Укладення шлюбу на території Російської Федерації

1. Форма і порядок укладення шлюбу на території Російської Федерації визначаються законодавством Російської Федерації.

2. Умови укладення шлюбу на території Російської Федерації визначаються для кожного з осіб, що вступають у шлюб, законодавством держави, громадянином якої є особа у момент укладення шлюбу, з дотриманням вимог статті 14 цього Кодексу щодо обставин, що перешкоджають реєстрації шлюбу.

3. Якщо особа поряд з громадянством іноземної держави має громадянство Російської Федерації, до умов укладання шлюбу застосовується законодавство Російської Федерації. При наявності в особи громадянства декількох іноземних держав застосовується за вибором цієї особи законодавство однієї з цих держав.

4. Умови укладення шлюбу особою без громадянства на території Російської Федерації визначаються законодавством держави, в якій ця особа має постійне місце проживання.

Стаття 157. Укладення шлюбів в дипломатичних представництвах і консульських установах

1. Шлюби між громадянами Російської Федерації, які проживають за межами території Російської Федерації, полягають в дипломатичних представництвах або в консульських установах Російської Федерації.

2. Шлюби між іноземними громадянами, укладені на території Російської Федерації в дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, визнаються на умовах взаємності дійсними в Російській Федерації, якщо ці особи в момент укладення шлюбу були громадянами іноземної держави, яка призначила посла або консула в Російській Федерації.

Стаття 158. Визнання шлюбів, укладених за межами території Російської Федерації

1. Шлюби між громадянами Російської Федерації і шлюби між громадянами Російської Федерації та іноземними громадянами або особами без громадянства, укладені за межами території Російської Федерації з дотриманням законодавства держави, на території якого вони поміщені, визнаються дійсними в Російській Федерації, якщо відсутні передбачені статтею 14 цього Кодексу обставини , що перешкоджають укладенню шлюбу.

2. Шлюби між іноземними громадянами, укладені за межами території Російської Федерації з дотриманням законодавства держави, на території якого вони поміщені, визнаються дійсними в Російській Федерації.

Стаття 159. Недійсність шлюбу, укладеного на території Російської Федерації або за межами території Російської Федерації

Недійсність шлюбу, укладеного на території Російської Федерації або за межами Російської Федерації, визначається законодавством, яке відповідно до статей 156 і 158 цього Кодексу застосовувалося при укладенні шлюбу.

Стаття 160. Розірвання шлюбу

1. Розірвання шлюбу між громадянами Російської Федерації та іноземними громадянами або особами без громадянства, а також шлюбу між іноземними громадянами на території Російської Федерації здійснюється відповідно до законодавства Російської Федерації.

2. Громадянин Російської Федерації, що проживає за межами території Російської Федерації, має право розірвати шлюб з проживаючим за межами території Російської Федерації чоловіком незалежно від його громадянства в суді Російської Федерації. У разі, якщо відповідно до законодавства Російської Федерації допускається розірвання шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану, шлюб може бути розірваний в дипломатичних представництвах або в консульських установах Російської Федерації.

3. Розірвання шлюбу між громадянами Російської Федерації або розірвання шлюбу між громадянами Російської Федерації та іноземними громадянами або особами без громадянства, вчинені за межами території Російської Федерації з дотриманням законодавства відповідної іноземної держави про компетенцію органів, які приймали рішення про розірвання шлюбу, і підлягає застосуванню при розірванні шлюбу законодавстві , визнається дійсним в Російській Федерації (пункт у редакції, введеної в дію з 19 листопада 1997 року Федеральним законом від 15 листопада 1997 року N 140-ФЗ).

4. Розірвання шлюбу між іноземними громадянами, здійснене за межами території Російської Федерації з дотриманням законодавства відповідної іноземної держави про компетенцію органів, які приймали рішення про розірвання шлюбу, і підлягає застосуванню при розірванні шлюбу законодавстві, визнається дійсним в Російській Федерації.

Стаття 161. Особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя

1. Особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя визначаються законодавством держави, на території якого вони мають спільне місце проживання, а при відсутності спільного місця проживання законодавством держави, на території якого вони мали останнє спільне місце проживання. Особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, які не мали спільного місця проживання, визначаються на території Російської Федерації законодавством Російської Федерації.

2. При укладанні шлюбного договору або угоди про сплату аліментів один одному подружжя, що не мають спільного громадянства або спільного місця проживання, можуть обрати законодавство, що підлягає застосуванню для визначення їх прав та обов'язків за шлюбним договором або за угодою про сплату аліментів. У випадку, якщо подружжя не обрали підлягає застосуванню законодавство, до шлюбного договору або до їх угоди про сплату аліментів застосовуються положення пункту 1 цієї статті.

Стаття 162. Встановлення і заперечення батьківства (материнства)

1. Встановлення і заперечення батьківства (материнства) визначаються законодавством держави, громадянином якої є дитина за народженням.

2. Порядок встановлення і оспорювання батьківства (материнства) на території Російської Федерації визначається законодавством Російської Федерації. У випадках, якщо законодавством Російської Федерації допускається встановлення батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану, які проживають за межами території Російської Федерації батьки дитини, з яких хоча б один є громадянином Російської Федерації, мають право звертатися з заявами про встановлення батьківства (материнства) в дипломатичні представництва або до консульських установ Російської Федерації.

Стаття 163. Права та обов'язки батьків і дітей

Права та обов'язки батьків і дітей, в тому числі обов'язок батьків щодо утримання дітей, визначаються законодавством держави, на території якого вони мають спільне місце проживання.


За відсутності спільного місця проживання батьків і дітей права та обов'язки батьків і дітей визначаються законодавством держави, громадянином якої є дитина. На вимогу позивача до аліментних зобов'язань і в інші відносини між батьками і дітьми може бути застосоване законодавство держави, на території якого постійно проживає дитина.

Стаття 164. Аліментні зобов'язання повнолітніх дітей та інших членів сім'ї

Аліментні зобов'язання повнолітніх дітей на користь батьків, а також аліментні зобов'язання інших членів сім'ї визначаються законодавством держави, на території якого вони мають спільне місце проживання. За відсутності спільного місця проживання такі зобов'язання визначаються законодавством держави, громадянином якої є особа, що претендує на одержання аліментів.

Стаття 165. Усиновлення (удочеріння)

1. Усиновлення (удочеріння), в тому числі скасування усиновлення на території Російської Федерації іноземними громадянами або особами без громадянства дитини, яка є громадянином Російської Федерації, здійснюється відповідно до законодавства держави, громадянином якої є усиновитель (при усиновленні (удочерінні) дитини особою без громадянства - в відповідно до законодавства держави, в якій ця особа має постійне місце проживання) на момент подачі заяви про усиновлення (удочеріння) або про скасування усиновлення.

При усиновленні (удочерінні) на території Російської Федерації іноземними громадянами або особами без громадянства дитини, яка є громадянином Російської Федерації, повинні бути також дотримані вимоги статей124 - 126, статті 127 (за винятком абзацу восьмого пункту 1), статей 128 і 129, статті 130 (за винятком абзацу п'ятого), статей 131 - 133 цього Кодексу з урахуванням положень міжнародного договору Російської Федерації про міждержавне співробітництво в галузі усиновлення дітей (абзац у редакції, введеної в дію з 1 липня 1998 року Федеральним законом від 27 червня 1998 року N 94-ФЗ).

Усиновлення (удочеріння) на території Російської Федерації іноземними громадянами або особами без громадянства, які перебувають у шлюбі з громадянами Російської Федерації, дітей, які є громадянами Російської Федерації, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом для громадян Російської Федерації, якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації (абзац додатково включений з 1 Липень 1998 Федеральним законом від 27 червня 1998 року N 94-ФЗ).

(Абзац третій попередньої редакції вважається абзацом четвертим - Федеральним законом від 27 червня 1998 року N 94-ФЗ)

При усиновленні (удочерінні) на території Російської Федерації громадянами Російської Федерації дитини, яка є іноземним громадянином, необхідно отримати згоду законного представника дитини та компетентного органу держави, громадянином якої є дитина, а також, якщо це вимагається згідно з законодавством зазначеної держави, згода дитини на усиновлення.

2. У випадку, якщо в результаті усиновлення (удочеріння) можуть бути порушені права дитини, встановлені законодавством Російської Федерації і міжнародними договорами Російської Федерації, усиновлення не може бути проведено незалежно від громадянства усиновителя, а виготовлене усиновлення (удочеріння) підлягає скасуванню у судовому порядку.

3. Захист прав і законних інтересів дітей, які є громадянами Російської Федерації і усиновлених іноземними громадянами або особами без громадянства, за межами території Російської Федерації, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, здійснюється в межах, що допускаються нормами міжнародного права, консульськими установами Російської Федерації, у яких зазначені діти перебувають на обліку до досягнення ними повноліття.

Порядок постановки на облік консульськими установами Російської Федерації дітей, які є громадянами Російської Федерації і усиновлених іноземними громадянами або особами без громадянства, визначається Урядом Російської Федерації.

(Пункт додатково включений з 1 липня 1998 року Федеральним законом від 27 червня 1998 року N 94-ФЗ, абзац другий набуде чинності з дня офіційного опублікування відповідних нормативних правових актів Уряду Російської Федерації)

(Пункт 3 попередньої редакції вважається пунктом 4 - Федеральним законом від 27 червня 1998 року N 94-ФЗ)

4. Усиновлення (удочеріння) є громадянином Російської Федерації і проживає за межами Російської Федерації дитини, вироблене компетентним органом іноземної держави, громадянином якої є усиновитель, визнається дійсним в Російській Федерації за умови отримання попереднього дозволу на усиновлення (удочеріння) від органу виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації, на території якого дитина або його батьки (один з них) проживали до виїзду за межі території Російської Федерації.

Стаття 166. Встановлення змісту норм іноземного сімейного права

1. При застосуванні норм іноземного сімейного права суд або органи реєстрації актів громадянського стану та інші органи встановлюють зміст цих норм відповідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

З метою встановлення змісту норм іноземного сімейного права суд, органи реєстрації актів громадянського стану та інші органи можуть звернутися в установленому порядку за сприянням і роз'ясненнями до Міністерства юстиції Російської Федерації та в інші компетентні органи Російської Федерації або залучити експертів.

Зацікавлені особи мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм іноземного сімейного права, на які вони посилаються в обгрунтування своїх вимог або заперечень, та іншим чином сприяти суду чи органам запису актів цивільного стану та іншим органам у встановленні змісту норм іноземного сімейного права.

2. Якщо зміст норм іноземного сімейного права, незважаючи на вжиті відповідно до пункту 1 цієї статті заходи, не встановлено, застосовується законодавство Російської Федерації.

Стаття 167. Обмеження застосування норм іноземного сімейного права

Норми іноземного сімейного права не застосовуються у разі, якщо таке застосування суперечило б основам правопорядку (публічного порядку) Російської Федерації. У цьому випадку застосовується законодавство Російської Федерації.

Зміст