Дитина з'явилася раніше терміну. Годувати грудьми чи ні? (Частина 1).

Очима мами

Ранок. Розмова в автобусі за спиною: "... І не знаю, чому так сталося?" - "Не переживай, зараз таких маленьких виходжують. Себе бережи". І перед очима спливає картина дворічної давності. Відділення для недоношених клінічної дитячої лікарні. Сидимо, зціджувати, намагаємося жартувати і підтримувати один одного, але у всіх одна біль і тривога - наші діти прийшли в цей світ раніше, ніж належить, у кого на тиждень, а в кого і на два-три місяці. Входить процедурна сестра Наташа з півторарічним хлопчиком на руках: "Дивіться, народився кіло триста, 400 грамів набряків. По який богатир!". Дуже добре пам'ятаю, яку підтримку я відчула. Додалося впевненості, що все буде добре, проб'ємося. Не втрималася - підійшла до цієї стривоженої молодій жінці в автобусі: а раптом від моїх слів і їй стане трохи легше? Розповіла про себе, про дочку, а в кінці сказала те, що мені стверджували як заклинання: "Головне, бережіть молоко, зараз це найкраще, що ви можете зробити для своєї дитини". І раптом чую у відповідь: "Так молока в мене немає. Сказали, що й не буде. Там і було-то всього пара крапель молозива, а зараз взагалі все скінчилося". Ось так іноді лише з часом розумієш, як багато зробили ті, хто не втомлювався повторювати: "Молоко, молоко, молоко ...". Кілька слів про себе (нехай це буде не відступом у бік, а введенням в тему). Дочка у мене перша, і народила я її в 40 років. Напевно, їй дуже захотілося подивитися своїми очима на ці жовте листя, якими з таким захватом шарудить мама, тому вона не стала чекати зими і народилася у 30 тижнів. А так як я "літня перші пологи" (дуже надихаючий термін, чи не так?), То доброзичливці заспокоювали: зараз сумішей багато - вигодуєш. Але я знала: буду годувати молоком, і зроблю для цього все можливе. Що ж стоїть за фразою "Найкраще, що ви зараз можете зробити для вашої дитини, - молоко"? Спробуємо розібратися.

Разом чи нарізно

Є такий термін - психічна депривація. Наукове визначення - психічний стан, який виник в результаті таких життєвих ситуацій, де суб'єкту не надається можливості для задоволення деяких його основних життєвих психічних потреб у достатній мірі і протягом досить тривалого часу. Іншими словами, якщо у новонародженого людини обмежений контакт з матір'ю, обмежена кількість зорових і слухових імпульсів, то незважаючи на відмінний медичний догляд у нього виникають проблеми з фізичним і психічним здоров'ям. Віденські вчені Р.А. Шпіц і К. Вольф у 40-х роках ХХ століття досліджували групу дітей з притулку: малюки лежали в скляних боксах, вони не бачили нічого, окрім стелі, їх руху були дуже обмежені. В результаті у дітей катастрофічно знижувався коефіцієнт розвитку, а знижена опірність інфекціям, незважаючи на добрі гігієнічні умови, навіть приводила до смерті. Все це описали в книзі "Психічна депривація в дитячому віці", що вийшла в 1984 р. у Празі, Й. Лангмейер та З. Матейчек. Так, це крайній випадок. Що ми бачимо у відділенні для недоношених? Діти лежать в кувезах, мам допускають тільки на час годування - 20 хвилин три рази на добу, разом на годину. Весь інший час мами від дітей відокремлені. На мої розпитування - чому я не можу перебувати поруч з дочкою в проміжках між годуваннями - я отримала вичерпне роз'яснення, що методи є різні, у нас використовується зберігаючий дитини метод, а мама поруч - це зайві емоції, які можуть нанести дитині шкоду .

Я не можу сперечатися з лікарем - дочка мені виходили. Але мене не полишало відчуття, що відносно емоцій справа йде не зовсім так: коли я співала доньці колискові, тримаючи її за пальчики, я відчувала у відповідь хвилю любові і заспокоєння: "Мама, ти тут, поруч ...". Зрештою, стараннями рідних (з ними лікарі розмовляють, а мам бережуть від зайвих пояснень) мені дозволили перебувати з дочкою трохи більше - "враховуючи мої переконання". (Висновок напрошується тривіальний: переконання треба мати і за них боротися.) Коли я не могла знаходитися поряд, постійно уявляла, що заколисують дочку на руках, співала їй пісні, розмовляла з нею - і я знала , що вона це теж відчуває. Може бути, і це зіграло свою роль у тому, що замість обіцяних 2-3 місяців у лікарні нас виписали через місяць. Але одним з наслідків місяці роздільної життя було те, що рік донька не сходила з рук. Отже, можна припустити, що початкове відставання у розвитку недоношених дітей може бути обумовлено не тільки самим фактом недоношеності, але і перебуванням у лікарні окремо від матері.

Не тільки мама, але й груди

Вважається, що недоношена дитина занадто слабкий для того, щоб смоктати груди, і його привчають до пляшки. Але ось лікар-педіатр Маргарет Ріббла у своїй книзі "Права новонародженого" (Margaritha Ribble "The Rights of Infants", New York, 1965) стверджує, що новонароджений переживає втрату грудей, як втрату свого світу. І якщо йому не вдається отримати назад близький зв'язок з грудьми, йому доводиться пригнічувати свій подих у спробах уникнути болю і туги. Грудні діти роблять це зазвичай за допомогою напруги м'язів горла, і цей навик залишається і в дорослому стані. Так, коли немовля відірваний від грудей рано, протягом першого року життя, його дихання стає поверхневим і нерегулярним. (А як щодо проблем з диханням і легкими у недоношених дітей? - В.К.) Американський психотерапевт Олександр Лоуен теж пише про проблему дихання. Новонароджена дитина смокче всім ротом, пояснює Лоуен, притискаючи сосок язиком до піднебіння, у той час як горло відкривається, створюючи тиск, і новонароджений в змозі витягнути з грудей максимальну кількість їжі. Таким чином, він відчуває дію свого горла і тренує дихання, в той час як діти, яких годують з пляшки, смокчуть в основному губами, а більшу частину роботи за них виконує сила гравітації. Цей екскурс в теорію я зробила виключно для того, щоб показати: грудне вигодовування недоношених дітей здатне компенсувати травми, отримані при народженні і в перші місяці життя. Грудне молоко потрібно всім дітям, але нашим дітям, які прийшли раніше терміну, особливо

Аліна народила доньку в 36 тижнів. Годувати Галю принесли тільки на третій день. На п'ятий день почалася родова желтушка, і дівчинку знову перестали приносити .* На десятий день Галю перевели в лікарню, і ще десять днів Аліна два рази на добу її годувала.


У той день, коли Галя нарешті опинилася вдома, мама потрапила до лікарні з мастит. Ще місяць Аліна зціджувала молоко, їм годували вдома дівчинку, але після лікарні мамі заборонили її годувати через загрозу стафілокока .** Далі були хороші імпортні суміші. Це було 16 років тому. Перша найжорстокіша простуда трапилася в 5 місяців, і з тих пір ГРЗ з товаришами - постійні супутники життя (хвороба два рази на чверть, як за розкладом). Є і ще один підсумок такого старту життя - протягом всіх цих років матері і дочки ледве вдається встановити контакт. Галя постійно відчуває себе нещасною, у всіх її невдачах винні оточуючі, і, на жаль, поки вона не може взяти на себе відповідальність за будь-які рішення.

* За останніми даними, жовтяниця новонароджених не є протипоказанням до годівлі грудьми.
** На тлі стафілокока, маститу і після нього годувати дитину грудьми можна. Важливо лише, щоб антибіотик і інші ліки, призначені мамі, були сумісні з грудним вигодовуванням. (Тут і далі прим. Ред.)

Заклинання і не тільки

Отже, довгоочікувана дитина народився. Далі починається щоденне заклинання: "Молоко, молоко, молоко ...". Старенька акушерка в пологовому будинку навчила зціджуватися руками (асоціація з музикою пряма - поставила руку). Правда, в черговий раз переконалася: треба бути занудою. Порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих. Ходила за нею і говорила: "А у мене груди болять, якісь крапельки видавлюються, що робити треба?". Вона спробувала відмахнутися: "Другий день? Звідки у тебе молоко, ще рано. Ой! І правда є молоко!". І почалася сувора школа життя, а акушерка з істинно лікарським спокоєм напучувала: "Боляче? Нічого. Навчишся - звикнеш". Так воно і вийшло. Три тижні я чекала цієї хвилини - нарешті мені дозволили вперше докласти доньку до грудей. І протягом цих трьох тижнів я знала: є молоко - я буду поряд з дочкою, немає молока - гуляй під вікнами (дуже мотивує: у пологовому будинку сусідка по палаті взялася расцежіваться, як тільки дізналася, що наявність молока - пропуск до лікарні до дитини). Підстьобувало ще й те, що ми знали: якщо не вистачить свого молока, будуть догодовувати сумішами. І намагалися націдити по максимуму, на всі годинники нашої відсутності. І хоча медсестри бурчали: "Що з вашого синього простерилізованого молока?", Все одно було відчуття, що не тільки ж хімія укладена в моєму молоці, але і ще багато чого, так нехай це "багато чого" дійде до моєї донечки.

Темка народився у Елі на 33-му тижні. Попередній дитина загинула на п'ятому місяці вагітності. Темку врятували. На другому тижні дозволили годувати маминим зцідженим молоком, і тут з'ясувалося, що через те, що хлопчик народився з негативним резусом (у мами резус позитивний), материнське молоко є для нього "отрутою ".*** Цілий місяць Еля чекала, поки дозволять годувати сина грудьми. Темко пощастило - мама зберегла для нього молоко і до 6 місяців його годувала, потім, на жаль, молоко вичерпалося. Зараз хлопчику два з половиною роки, за цей час простудні явища траплялися, лише коли різалися зуби. Але до двох років Темка засипав тільки в колясці, просив, щоб його заколисували.

*** За останніми даними, негативний резус дитини при позитивному у матері не є протипоказанням до годівлі грудьми.
*** * Вік матері і споживаються в їжу продукти не впливають на кількість грудного молока.

Молоко йде і приходить

Творчі будні тривали дев'ять місяців. Від яких продуктів більше молока (у мене його було мало - все-таки 40 років): м'ясо - хоча є його зовсім не хотілося, морська капуста - від поїдання у великих кількостях до заталківанія хоча б ложечки. Замість квітів гості несли волоські горіхи, чай з молоком випиває літр з превеликим задоволенням .****

Ще один суттєвий момент - розстановка пріоритетів. Я помітила, що молоко пропадає від недосипу і нервування. Тому довелося переставляти з місця на місце цінності в голові: якщо розпочаті справи не загрожують нашому виживанню (наприклад, невиглаженние пелюшки, неприбране квартира і т.п.), значить, вони поступаються місцем сну (якщо хтось проти - у людини з'являється благородна можливість проявити ініціативу). З нервами трохи складніше, але все-таки собача кропива, свіже повітря і аутотренінг допомагають на нелегкому шляху досягнення олімпійського спокою.

Два рази молоко пропадало зовсім, але поруч були сестра, племінниця, подруга, які твердили: просіть і дано вам буде (розповідали, як це буває, нагадували, що треба робити). І молоко поверталося. Одного разу під час чергової арії про те, що все знову пропало, сестра привела мене до тями, ласкаво запропонувавши замість проливання сліз взяти папір і олівець і підрахувати суто фінансовий бік - у що виллється штучне вигодовування. Результат надихнув: баночка "Фрісопре" (близько 150 руб.) На чотири дні, разом 7 з половиною банок на місяць - це де ж такі гроші взяти? Втерла сльози, купила банку "Фрісопре" і поставила її на полицю - про всяк випадок, як нагадування.

Важливо пам'ятати: їжа - це важка праця для дитини, а наші дітки швидко втомлюються. Але так само швидко і відновлюються. Тому навіть коли дитина під час годування починає засипати, треба продовжувати бути з ним, примовляючи: "Любий, у мене залишилося ще кілька крапель, і вони твої ...". Часто через кілька хвилин дитина прокидається і добирає ці краплі. Не думайте, що це втрачений час - час, проведений з дитиною, що лежить біля грудей. Потім воно повернеться до вас сторицею спокійними годинами, відсутністю хвороб і психологічних проблем. Останні два місяці донька висмоктувала лише 10 грамів на добу, але поки вони були - ми не знали, що таке діатез (я сміялася, що у мене грудне молоко в якості біологічно активної добавки до їжі). До речі, про такі добавки теж треба постійно пам'ятати, і не просто пам'ятати, а й вживати. Але це вже тема для іншої розмови ...

Детальніше ...
Віра Куликова, лікар-педіатр,
консультант з грудного вигодовування
Стаття з квітневого номера журналу.