Моїй дитині.

Це вже було. І я віддала б сто тисяч своїх життів, щоб ще раз повторити тільки лише одну хвилину, ту саму дорогоцінну хвилину, коли народилася вона . Очікування тривало довгі місяці, весняні, літні та осінні дні. І всі ці дні я уявляла, якими будуть її очі, який - посмішка, як в перший раз вона буде шукати мене поглядом серед інших людей. Представляла, як зрадію я в ту мить, коли хто-то маленький звернеться до мене: "Мамо!"

І тепер я часто згадую найщасливіший день у моєму житті. Зимовий, морозний, сонячний. Самий святковий день, найкрасивіший.

Ніщо та ніколи не зможе зрівнятися з тією хвилиною, коли тобі на живіт кладуть цей рідний, теплий, такий довгоочікуваний грудочку! Коли ти в перший раз притискаєш безпорадне тільце до серця, цілуєш зморщене личко і крихітні пальчики.

Ось ці дитячі кулачки, що будили маму серед ночі, а ось - маленькі ніжки, що танцювали в животику свій особливий рок- н-рол.


Я притискаю їх до обличчя і обережно цілую.

Тепер ти лежиш і солодко спиш поруч, моя найулюбленіша дівчинка на світі. Така маленька, така беззахисна в цьому величезному незнайомому світі. Що він готує для тебе? Які випробування? Які труднощі й радості? Чи зможу захистити тебе від страждань і бід? Я не можу осилити ці думки і сотні питань у нікуди, і сльози щастя і материнської тривоги ніяк не можуть покинути мене в першу нашу спільно пережиту ніч.

Лежу і дивлюся на свою малу. Це ж чарівництво ! Як таке взагалі можливо? Красуня моя, рідна моя дівчинка! Ти поряд зі мною тільки лише день, а мені здається - все життя. Як же я могла жити раніше без тебе?

І ось у перший раз у твоєму житті зійшло сонце, нагадавши нам, що почався новий день. І нове життя з новими силами потекла по жилах розкрив тобі обійми світу.

Ася, losharic@newmail.ru.