Місяць встає у Меганома.

Місяць встає у Меганома,
На морі тиша ...
Мені це все давно знайоме ...
Ти тихо спиш.


Весь день з азартом підкорювала
Величезний світ.
І щільний повітря покривалом
Тебе укрив.

Дзвенять, Баюк, цикади,
Багаття горить.
І Сокіл чорною громадою
Твій сон зберігає.

Хвиля біля берега плеснула,
І на бігу
Як крихта-донечка заснула
На березі ...

Старша дочка підкорила вершину

Ти вперше залізла сюди,
підкорила вершину вперше.
Ти задоволена собою і горда,
Ніби вище вершини немає в світі.


Ти стоїш над обривом скелі,
Дивишся зверху на море і пляжі.
Ці люди б так не змогли
І вони не намагаються навіть!

Ти горда й задоволена собою,
І про комплекси всіх забула ...
Добре б, що б цей настрій
Ти в душі своєї вічно зберігала.

Лише до вершини. Знову і знову.
Хоч вода все дороги розмила.
Нехай тебе він навчить летіти
Той Орел, що зараз підкорила.

Юлія Каспарова, ykasparova@mail.ru.