Пологи в Масляну або Цирк шапіто.

Передісторія

Коли дочці (тепер уже старшої) виповнилося півтора року, ми приступили до другого етапу планування. Одним червневим вечором я прасувала білизну. І раптом: "Знаєш, по мені яйце йде. Укладай дочка". Через два тижні (ми якраз збиралися їхати у відпустку) я полізла на антресолі за валізою. Потім подумала, злізла з табуретки і пішла робити тест. Дві смужки мене потрясли: "Що, знову в яблучко з перший спроби?!" Валіза я так і не дістала. Але у відпустку поїхала. Оттоксікозів належне, я записалася на фітнес для вагітних і на плавання - для них же. Наступні 6 місяців пройшли під девізом "Куди прилаштувати дочку, щоб піти на спорт?" І біганина з дитиною на руках. До кінця вагітності я була як та баба, яка коня на скаку зупинить і дитини в полі родить. Перші пологи були легкими і приємними, так що я не боялася, і з нетерпінням чекала побачення з молодшеньким. По всіх тестів-календарів-прикметами виходив у нас хлопчик. На УЗД ми просили стать не говорити. Чоловік мало не побився з узісткой, що сказала йому, що всі тата хочуть хлопчиків. "Мені все одно! " - гарчав він, притискаючи до себе дворічну дочку.

І коли я через два з гаком роки прийшла народжувати другу дитину в той же пологовий будинок, що і в перший раз, виявилося, що мене там ще пам'ятають. "Тебе забудеш", - сказала акушерка, посміхаючись. Ну що ж, після других пологів мене там забудуть, боюся, нескоро. Отже ...

Пологи в Масляну або Цирк шапіто

11.03.2001

7-30 . Прокинувшись вранці, я відкинула ковдру і переконалася, що ПУЗ все ще на місці. "А фіглі ти не хочеш вилазити? - Подумала я, вже як-ніяк 40,5 тижнів". ПУЗ у відповідь зробив переворот в упор. Ну й добре, побрела в туалет. Н-да, ні вод, ні пробки. Назад у ліжко - і будити чоловіка.

7-45 . Тюк - легка схваточка, через 5 хв. - І ще, і ще. Після четвертої лізу в ванну - як індикатор автентичності (хибні пропадуть, справжні - ні). Сутички йдуть, як і раніше через 5 хв, легкі й приємні. Радую чоловіка. Він говорить, що йому неодмінно потрібно в банк, а потім можна їхати народжувати. Пропоную поїхати разом, щоб поменше метушитися.

9-30 . Завантажуємо машину пологовими приладдям - від гумового м'яча до магнітофона і їдемо.

10-00 . Чоловік зник в банку, а я, остаточно переконавшись, що не розсмокчеться, дзвоню в пологовий будинок лікаря і кажу, що скоро приїду. Сутички, як і раніше легкі, йдуть через 3 хв по хвилині. Їдемо в пологовий будинок. По дорозі заїжджаємо до церкви, ставимо свічки. Батюшка благословляє на пологи. Я страшенно рада, що мені це вдалося. Сутички як і раніше легені. 11-00. Приїхали в пологовий будинок. Чергова акушерка цікавиться, що мене турбує. "Нічого!" - Гордо відповідаю я. А чого приїхали? Так сутички ж! А кажете, нічого не турбує ... Так це ж радує! Коротше, я в своєму репертуарі. Вона з сумнівом дивиться на мене і каже: "Поки не переодягайтесь, спочатку переконаємося, що ви дійсно народжуєте". Сутички, як і раніше легкі, йдуть вже через дві хвилини. Чекаю лікаря. Чути, як хтось народжує. Крики наводять на думку, що народжувати все одно боляче, і святковий настрій трохи псується. Відчуваю, як починають підтікати води. Приходить моя лікар. Дивиться мене. Зовсім не боляче (в перших пологах огляди лікаря були найболючішим моментом). Констатує відкриття 6 см, під час огляду відходять води. Уффф, світлі! Вирішуємо, що клізма вже не будемо: я відчуваю, що це буде зовсім зайвим, клізма простимулює, перейми будуть невиправдано сильними і я народжу через 10 хв прямо на горщику. Лікар того ж думки. Мене переодягають, відводять в передпологову. Рожающая дівчина кричить і на піку сутички намагається зламати тумбочку. Я несміливо встаю поряд з ліжком і відповідаю лікаря на запитання. Із солідарності сутички починають йти в унісон з народжує, але між її сутичками у мене якраз уміщається ще одна, тобто мої йдуть в два рази частіше, тільки мені зовсім не хочеться кричати і ламати тумбочки. Лікар цікавиться, чи є взагалі у мене перейми. Мене вимірюють, обміряють, слухають. Послухавши детенковское сердечко трубкою, лікар навіть не кладе мене на КТГ (сутички хороші, серцебиття теж) - величезне спасибі їй за це - перспектива лежати 10 хв. на спині мене не приваблює. Сутички толерантні. За моїми відчуттями розкриття приблизно сантиметрів вісім.

11-30 . Встаю з кушетки і виходжу до чоловіка. Передпологовій тільки одна, та й не хочеться мені там сидіти (або того - гірше лежати), слухаючи стогін, тому припускаю провести решту сутички, гуляючи по коридору. Головка вже сильно тисне на тазові кістки, пряму кишку і іже з ними. Після прийняття вертикального положення сутички відразу стають відчутними (голівка тисне на шийку).


Падаю на шию чоловіка і починаю скаржитися. Прошу принести килимок, розстилаю його на підлозі в галереї (де ніхто не ходить), падаю на коліна в позі богомола, але з розведеними колінами і піднятою вгору попою. Чоловік на сутичці робить масаж крижів і попереку. Дихаю - довгий вдих, три галасливих видиху. Сутички відразу стають легшими. Відчуваю, що мені це все починає набридати - за першими пологах добре пам'ятаю, що це вірна ознака того, що розв'язка близька. Якщо в перших пологах я присідала навпочіпки, Вісла на чоловікові, тягнула басом "аааааа", тобто допомагала розкриття шийки, то тут, навпаки, я намагалася загальмувати стрімкий розвиток подій. Хвилин через двадцять я розумію, що мене конкретно подтужівает і запідозрила повне розкриття. Покликала лікаря, вона подивилась мене прямо на кушетці в коридорі (я сказала, що в передпологову не піду, мовляв, якщо на ліжко влізу, то вже не сльозу з неї. Насправді мені не хотілося йти від чоловіка. Крім того інша дівчина вчилася тужитися, кричала, і мені остаточно перехотілося туди йти). Виявилося, дійсно, повне розкриття, і мені було дозволено тужитися.

12-00 . Я, вже трохи одуревшая, пам'ятаючи настанови інструктора "терпіти до останнього і не тужитися", змушую чоловіка розстелити килимок мало не під дверима пологового залу і плюхалися знову рачки. У голові рояться абсолютно ірраціональні думки. На запитання "може, в пологовий зал підемо" авторитетно заявляю, що ще рано і через секунду в мене йде потуга. Я кричу "мене тууууууууужіт" і, як не дивно, відчуваю, що я морально ще не готова розлучитися з пузом. Після потуги чоловік хапає мене за шкірку і тягне в пологовий зал. На порозі з мене знімають сорочку. Я, в одних шкарпетках і абсолютно "га-га" починаю знімати з себе кільця. На здивоване запитання, відповідаю, мовляв, щоб не заважати родової енергетиці. Потім кільця чомусь знову одягаю. Тут мене знову застигає потуга, я гола, в шкарпетках і кільцях, падаю на коліна (пам'ятаю, як у кіно, вид наїжджає на мене кахельного статі) і знову кричу: "Мене тууууууууужіт". Швидше на крісло. Тут хочу зауважити на полях, що я домовлялася з лікарем народжувати вертикально. Заплигуй з розгону на крісло і встаю на коліна, як у журналі "9 Months". Виявляється, вони собі це по-іншому представляли. Н-да, неув'язка. Акушерка волає: я так не можу, розвертайся! Тут мене застигає чергова потуга і знову "мене тууууууууужіт". Дружними зусиллями мене перевели в сидяче положення (майже на корточках) і майже відразу пішла чергова потуга, я затримала дихання і від душі похнюпилась, на першій потузі народилася голівка, на другий -

12-07 - дитина вискочив і закричав-заматюкався. Я навіть мала щастя це бачити! (Коли народжувала старшу доньку, почула тільки обурене крякання, і поставила дуже розумне питання: "Що це таке?" З положення "лежачи" ні фіга (пардон) не видно!). Третій раз тужитися не довелося. Я, налаштувавшись "тугіше три рази", задумалася, що ж робити з рештою повітрям. Дитя поклали мені на живіт, і воно здивовано на мене постанов, а я не могла повірити, що це все, так легко і швидко все пройшло. Ми помилувалися на наше нове чадо, тут мій чоловік урочисто сказав "а зараз ми подивимося, хто в нас народився ..." (Ми ж на УЗД просили стать не говорити, і сказали лікарям, що самі хочемо подивитися, хто народиться), підняв дитини, заглянув, куди належить і ... "А народився у нас ... дівчинка !!!" - Ми-то були повністю впевнені, що хлопчика чекаємо! Але другу дівчинку теж очееень хотіли! (Навіть сильніше, ніж хлопчика. Тільки я це намагалася вголос не говорити - боялася, що "хлопчик" образиться!) Ось так сюрприз - дві доньки! За цей час пуповина отпульсіровала ("Діма, дивися, вона вже не пульсує, дивися, правда ж, давай, ріж!" - І двічі тато її урочисто перерізав. Спробували докласти доньку до грудей, вона почмокала. Тут настав час народжувати інший породіллі, і тато з донькою мене покинули - пішли зважуватися і вимірюватися. Я лежала і обдзвонювала своїх рідних та знайомих: "Хочеш прикол? Я півгодини тому дівчинку народила!" Тато з донькою повернулися до мене. Я вже лежала, знемагаючи від неробства. увічнили учасників дійства для сімейних альбомів. Розгорнули дитини. погодували ... Інша дівчина відходила від промедолу, а в мене сили було дівати нікуди. Мої перші пологи були теж легкими, але в цих пологах я навіть втомитися не встигла! І потім теж ніяких ходінь по стіночці. Все в шоколаді! Ну, ось, загалом-то, і все ... Все! Я - мама двох доньок !!!

Гретхен, pollyann2@mail.ru.