Про нашому чудовому татові Андрія.

Пишуть Вам з міста Мурома Бєлови Людмила та Іринка (4,5 місяця).

Хочемо розповісти про Нашу чудовому татові Андрія. З пологового будинку ми приїхали в свою квартиру і не впізнали її. Поки ми перебували в лікарні на збереженні та пологовому будинку, наш тато зробив грандіозний ремонт. Найкрасивіша кімнатка - у донечки, яку ми дуже чекали. Приємним сюрпризом було плетене крісло-гойдалка і стеля з зірочками, які вночі запалюються. З перших днів тато бере найактивнішу участь у вихованні Іринки. Він може абсолютно все: поміняти памперс, переодягнути, нагодувати, укласти крихту спати, що мені дуже допомагає. Але оскільки наш тато багато працює, йому довірено дуже важливе вечірнє заняття: купати дитину, обробляти і одягати перед сном.


У нього все це виходить дуже спритно й весело. А також у вільний від роботи час тато грає з Ірушей, читає їй смішні потешки і співає пісеньки, мелодії в яких знайомі, а слова його власного твору - виходить дуже кумедно. Можливо, тому першим, кому донечка подарувала свою чарівну посмішку, був тато. А як ласкаво він називає свою улюбленицю: Іринка, Ірінушка, Іруша, пупсенок, квіточку, кошенятко, солоденький дитинка. Мені як мамі подвійно приємно, що Іринка як дві краплі води схожа на коханого чоловіка. Я їх називаю "мої двійнята".

Ми дуже щасливі батьки і ростимо свою Іринку у великій любові, ніжності, турботи і ніжності.

Бєлова Людмила, belov@murom.net.