Шлюб.

Йтиметься про роль батька у вихованні дитини. Багато жінок після пологів немов орлиці парять над своїм чадом, не допускаючи навіть думки про те, що хтось, навіть любімимий чоловік, доторкнеться до їх, і тільки їх, ніжному грудочки. Мамам здається, що тата роблять все не так, соску дають не так, пляшечку тримають не так, памперси не вміють змінювати. Та й взагалі, окрім матусі ніхто не зробить правильно. У результаті у татусів відбивається будь-яке бажання допомагати і вони повністю довіряють виховання дитини матусям.

До чого це призводить? До того що матусі через кілька років починають бідкатися, що чоловіки їм не допомагають, від них ніякої користі, і взагалі, що чоловік у будинку тільки для запаху.

А хто в цьому винен? Навряд чи вони задавалися таким простим, і в той же час складним питанням. Повірте, чоловіки-татуся теж можуть всі і не гірше, ніж ви, дорогі матусі! Чоловікові, який став батьком, не можна ні в якому разі говорити: "Ти не зможеш, у тебе це не вийде". Навпаки, якщо ви бачите, що щось не виходить, допоможіть, зробіть разом, підбадьорте чоловіка. Адже багато чоловіків бояться взяти на руки дитину, щоб не заподіяти йому біль, але ви не уявляєте собі, як і їм хочеться пригорнути до себе цей теплий, такий рідний грудочку!

Трохи про себе. У нас з чоловіком росте чудова донечка і зараз ми очікуємо появу другої дитини. І років нам трохи, мені 23, чоловікові 25, і погуляти нам хочеться, і з друзями зустрітися.


І ми всі упеваем, головне робити всі разом спільно, адже на те й існує сім'я, союз двох люблячих один одного людей, які у всьому повинні підтримувати один одного. Коли я народила Катеньку, чоловік на наступний день приїхав до мене в пологовий будинок, і коли побачив дрібнесенькі, то, чесно скажу, заплакав. Потім нас виписали, ми приїхали додому, і ось почалося - пелюшки, памперси, короткі ночі. Тут чоловік запропонував мені свою допомогу і я її прийняла, він допомагав мені у всьому, міняв памперси, годував з пляшечки, качав, співав пісеньки доньці. І ось тепер він дня не може прожити без Катеньки, вони як два близнюки. До слова сказати, що донька народилася - копія тато! Вони носяться по квартирі, грають у хованки, їдять з однієї тарілки двома ложками. І засипаємо ми під татові казки - про Аленушек, Іванушек, гусей-лебедів. І ще: якщо ваш малюк звик спати з вами, посередині, в цьому теж немає нічого поганого: виходить від вас любов, помножена надвоє, огортає і обволікає малюка, приносячи з собою тільки прекрасні сни про кицька, про собачок, про доброту і щастя ...

Дорогі батьки! Бажаю вам усім любові та удачі в довгій спільного життя. Народжуйте і виховуйте своїх малюків разом, в добрі й любові! Нехай покоління, яке прийде нам на заміну буде добрішою і щасливішим. Удачі вам всім!

Комарова Надія, nad_ot@mail.ru