Утопії на завтра від Франсуази Дольто.

"Місце для дітей та їх батьків відкрито ...
Чому?

Тому що ми знаємо, як важливо малюкам та їхнім батькам з самого народження підготуватися до соціального життя.

Тому що батьки часто виявляються відрізаними від усього світу і замкнуті в труднощах, які вони переживають сам на сам зі своїми малюками.

Це - не ясла, не дитячий садок, не група, де залишають дітей під наглядом. Це - місце слова, місце відпочинку, де матері та батьки, дідусі та бабусі, няні і годувальниці приймаються разом з дітьми, про яких вони піклуються ".

З тексту, поширеного в Парижі перед відкриттям Мезон Верт.

Бувають на світі мрійники

Іноді я думаю: "Яке щастя, що є кілька людей, відомих мені в цьому світі, які таке вибрали!"

Що значить "таке" ? Таке - це зробили те, що вони дійсно хотіли: стали трошки пророками і встигли втілити власне пророцтво. Ти тільки відчув: "Це може бути", а вони вже сформулювали і кажуть: "А це вже є"!

Франсуаза Дольто

Вона багато чого по -новому побачила і створила на свій смак. Встигла не тільки зрозуміти, написати, сказати, підтримати, а й створити на виріст. Не дітям на виріст, а на виріст дорослим.

"А ти, Франсуаза, ким ти хочеш стати, коли виростеш?" - Запитав її хтось із дорослих, коли їй було близько восьми.
- Лікарем-вихователем.
- Що це значить?
- Це означає бути таким лікарем, який знає, що діти іноді хворіють від того, як їх виховують ".

Франсуаза не знайшла факультету, на якому б давали спеціальність, яку вона вибрала для себе в дитинстві. Вона отримала дві освіти, медичне і психоаналітичне.

(Тут і далі наводяться уривки з книги Ф. Дольто "На боці дитини". - К.: У-Факторія, 2003)

Вони про щось мріють ...

І ось я перегортаю книгу "На боці дитини", написану доктором Дольто більш ніж через шістдесят років після вищенаведеного розмови.

Її зміст нагадує утопію. Одна голова так і називається: "Утопії на завтра".

Про що мріє автор книги, що став знаменитим "лікарем-вихователем"?

Про те, щоб у житті дорослого завжди був простір для творчості і ризику, щоб люди не знецінює ручна праця, а фахівці могли кілька разів змінити професію.

Про те, щоб підлітки, які полюбили один одного, могли б створювати сім'ї і не боялися б народжувати дітей, щоб дорослі залишали своїм дітям простір для пошуків себе і розвитку.

Вона пише про школу майбутнього, в якій у дітей є свобода вибирати, що і наскільки глибоко вивчати і коли здавати по іспити.

Вона придумує дитячий сад, приміщення якого з'єднувалися між собою, і "діти могли б ходити один одному" у гості "у пошуках такого куточка, який підходив би їм і відповідав би їхнім інтересам ".

Вони для кого-то мріють ...

Здається, вона хотіла б змінити весь світ, але свою професійну кар'єру присвятила дітям до чотирьох.

На її рішення вплинув досвід, набутий під час практики в психіатричній лікарні під Парижем.

Працюючи там, вона зустрічала жінок, яких підбирали в громадському транспорті і після розподільника поміщали на лікування. Жінок, які страждають на старече слабоумство, впали в депресію або зазнають сильне почуття провини після нещасливого кохання або аборту. Старі й молоді, вони були перемішані у наглухо закритих палатах і знаходилися у повній бездіяльності.

"Я віддавала собі звіт в тому, що, незалежно від тяжкості психіатричного поразки, всі ці жінки ... говорили про своє раннє дитинство ... І це ствердило мене в думці, що потрібно займатися дітьми, щоб запобігти це зло: потрібно допомагати їм висловити те, що в іншому випадку вибухне пізніше "." Треба допомогти цим істотам говорити, щоб ці придушувані залишки дитинства могли знайти собі вираз і не виявлялися в невпізнанному вигляді в результаті випробування, перенесеного в дорослому віці ".

І щось їх надихає ...

Розуміння важливості висловлювання невисловленого дісталося їй від психоаналізу, який під час її професійного становлення активно розвивався у Франції. Вона була впевнена, що багато майбутніх "проблеми", які виникнуть у дитини, можна запобігти, якщо в потрібний час знайти для нього необхідні слова.

Якщо малюк народився від небажаної вагітності, якщо її батьки розлучилися або мама змушена заробляти гроші, знімаючи дитини в рекламі, якщо він страждає вроджену хворобу - йому потрібно про це сказати. Інакше він відчує незрозуміло звідки узялася тривогу, страх, смуток, провину батьків і неправильно її витлумачить. Наслідком цього можуть стати фізичні та психічні порушення дітей і " нізвідки взялися "складності дорослих.

Такий погляд почав вибудовуватися у Дольто зі спостережень за життям власної сім'ї.

" Я була четвертою дитиною в сім'ї (у ту пору нас, дітей, було в батьків вже шестеро). У англійки, яка доглядала за малюками (мама займалася тими, хто постарше), часто виникали сутички з куховаркою. У самого молодшого були блювоти. Викликали лікаря, і він наказував дієти. Малюк плакав від голоду.

Забившись в куточок, я роздумувала: чому лікар не питає, що у вас сталося? Чому, дізнавшись, що у молодшого брата нетравлення шлунка, він каже: "Треба посадити дитину на дієту і три дні тримати вдома"? Але ж якби він запитав: "Що у вас сталося від шести до восьми вечора?" - Саме тоді брата початок рвати, він би дізнався, що англійка перелаялися з куховаркою, і та на неї накричав. А я це помітила (мені було п'ять років), але ніхто мене про це не запитує. І мені здавалося, що, знай про це лікар, він би міг заспокоїти мого братика:

"Не звертай уваги, вони посварилися, але не потрібно через це переживати. Це вічна жіноча чвари між куховаркою і міс . Я давно це зрозумів, так що ти цілком можеш обійтися без блювоти. Яке тобі діло до їх сварок! "

" Мені хотілося, щоб лікар, якого мама викликала, коли хто-небудь з дітей занедужував, не потрапляв у полон думок, які висловлювала мама - це, мовляв, початок хвороби, - а розумів, що дитина хоче щось виразити, і здогадався б, у чому справа "...

І щось вони створювати ...

Дольто не була тим, хто створює теорію в надії, що послідовники втілять її в життя. "Поступова революція" - так називався розділ її книги "На боці дитини". Революційним є її соціальне винахід Мезон Верт, по-російськи - Зелений будинок.

Мезон Верт стали особливим простором. Тут створювалися умови для того, щоб ТО, що має бути висловлено, висловлювалося, а значить, звільняло б від СЕБЕ тих, в кому ВОНО до цих пір залишалося непроговорене.

Хто ж приносив ЦЕ невисловлене в Мезон Верт?

Дорослі з дітьми від нуля до трьох.


Кожен день тут їх чекала трійка приймаючих (так називалися люди, що працюють в Мезон Верт). Вона складалася з педагога, психоаналітика і лікаря, які не вчили, не лікували і не ставили діагнозів.

Їх завдання було познайомити приходять з Мезон Верт, пояснити діючі тут правила і ... помітити те, що не висловлено, і при можливості поговорити ЦЕ разом з прийшли.

Про що розмовляла Дольто з відвідувачами в першому Зеленому домі?

І виходить ось ...

Про "неправильної" любові

Одна біла мама, яка народила дитину від темношкірого чоловіка, не говорила дитині, що він - метис. Вона звернулася до Мезон Верт. Взагалі-то діти-метиси, як правило, гарні.

Ми їй кажемо: "Він - гарний, ваша дитина ... Прекрасне змішання порід".

Вираз зачепило її.

"Ви ніколи не говорили йому, що він метис, і саме тому він гарний?"

"Ні, я живу з ним одна ..."

"Але ж ви любили його батька. Звідки він родом? З Африки? З Антильських островів?"

Підходить дитина, і я кажу йому: "Я якраз міркую з твоєю мамою, чому ти метис, хочу знати, хто був твій батько, хто дав тобі життя, хто зробив так, що ти такий гарний, такий гарний метис ".

" О, - каже мати, - я ніколи не можу йому цього сказати ".

Дитина повертається до матері і говорить:" У дитячому садку я негритоси ".

" Як? Що це ти кажеш? "

" Бачите, - кажу я, - потрібно було йому сказати про те, що він змішаних кровей, - метис. Ви повинні пояснити йому, що він - дитя любові між вами, білої, і його батьком, негром, якого ви любили ".

"О! Але він ніколи не побачить цю людину! У нього є дядько, моя сім'я ..."

" Так, але він не може ототожнити вашого брата зі своїм батьком, він не може бути плодом кровозмісної зв'язку! І потім, ця людина, ви його любили ..."

"О, так (перлова сльоза), цілих шість років, ми були студентами, але він розподілився на свою батьківщину, у них там полігамія, залишитися зі мною йому було неможливо ".

" Так, але дитина народилася від вашої любові. Ви її любите. Чому ж дитині про це не сказати і не показати фотографії його батька " .

"Їх у мене більше немає".

"Напевно є!"

Коли вона прийшла знову, відбулася така розмова:

"Ви були праві - одна фотографія у мене залишилася".

"Ви її йому показали?"

"Так, я сказала йому:" Подивися, це твій тато ".

"Ви бачитеся з ним?"

"Так, коли він приїжджає до Франції. Він хоче побачити малюка, але я цього не хочу, я боюся, що він відвезе його до себе ".

" Так ні ж, загальновизнано, ви - його мати, у нього немає прав на дитину. Між вами є інтимні стосунки, коли він приїжджає до Франції? "

" Так ".

" Значить, ви ще відчуваєте до нього почуття, і це дуже важливо для дитини. Адже живуть переважно серцем, а не тим, що прийнято чи не прийнято ".

... Про бум-бум-бум

" У нас в Мезон Верт є невеликий бак з водою, що стоїть на висоті двох сходинок. За два роки нашої роботи ми жодного разу не бачили, щоб діти грали з машинками на другому ступені близько бака. І ось вісімнадцятимісячний дівчинка забирається туди, насилу затягує машинку, затиснувши її між колінами, і зводить її звідти: бум-бум-бум. І продовжує в тому ж дусі.

Абсолютно не наслідуючи їй, її трирічний брат в інший час затягує туди вантажівку і зіштовхує його зі сходів точно таким же чином. І братику і сестрі так було треба.

Я спостерігаю і бачу, що батьки, а особливо тато, приходять в лють від тієї гри, яку придумали діти, хоча ця гра нікому не заважала.

Я запитала у мами: "Коли діти були маленькими і були в колясці, вам треба було спускатися або підніматися з коляскою по сходинках?"
"І не нагадуйте", - вона сміється, чоловік - теж.

Мама мені пояснює: "Ми жили в бельетажі, і у нас була нестерпна консьєржка, яка не дозволяла мені залишати коляску на ... і без того тісному виході. Так що я, щоб дістатися до нашої квартири, була змушена постійно піднімати коляску на сім-вісім сходинок, а коли народилася друга, в колясці стало двоє дітей, так що я сходила зі сходів ... бум-бум-бум ..."

А чоловік - закочував сцени: лаяв і консьєржку, і свою дружину, яка не могла переконати консьєржку, що коляску треба залишати внизу і що це нелюдяно по відношенню до неї. Точно так само сьогодні він буквально готовий знищити своїх дітей.

"Ось цього і не дістає вашим дітям, - сказала я тоді батькам. - Ось що вони роблять".

Малятко чула це "бумканье" у свої перші 3-4 місяці. А її брат - все своє дитинство. І вони на своїй мові, за допомогою цих машинок, "повертали" ту, свою з матір'ю, безпека: бум-бум-бум, вниз, і знову піднятися, і знову бум-бум-бум. ... Ці двоє дітей не грали, а справді переживали необхідне їм стан ".

І триває так ...

" Ці двоє батьків у той день довідалися дещо важливе для себе, вони зрозуміли, що дитина знаходить почуття безпеки, коли відтворює той "язик", який він засвоїв у спілкуванні зі своєю матір'ю ". Йому потрібно" відчувати власну безпеку з самих перших місяців життя, і це включає в себе те, що дитина, нехай навіть його за це лають, відтворює, повторює деякі ситуації. Це процес інтеграції, ініціювання в життя, і діти повторюють його на свій манер. Але для того, щоб це зрозуміти, це треба побачити. Таку можливість і надає Мезон Верт.

І важливо, що це відбувається до того, як суспільство приймає або не приймає дитину. На цій стадії не тільки порушення у дитини, а й нерозуміння, непорозуміння дорослих - оборотні. Батьки таким чином відкривають для себе, що таке розуміння світу їхніми дітьми. Те, що вони спочатку приймали за тики, манії, каприз або дурість, то, що їх нервувало, відкриває перед ними приголомшливу мережа невидимих ??зв'язків, які утворилися навколо найбуденніших подій перших років життя дитини, коли існування молодої пари було обтяжене безліччю проблем.

Батько, що приходив в лють від нескінченного "бум-бум-бум" машинки і вантажівки, в кінці кінців, з полегшенням засміявся: "Мені б в голову не прийшло, що мій син і моя дочка пам'ятають про ту сходової комедії, і що все це - бажання її повернути! "

Батько з останньої історії нарешті-таки розсміявся, а хлопчик-метис знайшов надійний захист від образливого" негритоси ".

А для багатьох дітей і батьків додалася ще одна можливість бути почутими та прийнятими. Зараз у світі діє близько трьохсот Зелених будинків.

Книгу Ф. Дольто "На боці дитини" можна купити, в "Зелену дверцята" в Москві можна прийти.

Софія Гепштейн
Стаття з грудневого номера журналу