Одного разу ввечері весняним.

Одного разу ввечері весняним,
Коли всі люблять пожартувати,
Я і подруга моя Аня
Вирішили в клуб нічний сходити.

Ми разоделісь, безсумнівно,
У наряди кращі свої.
Подруга ж начепила туфлі,
Що в цей день змогла купити.

Я відмовляти намагалася,
Лякала про улюблений мозоль,
Але Ганна твердо відмовилася,
Сказала, що не в цьому сіль.

І так ми хвацько танцювали,
Що туфлі стали підтискати.
Анюта стала напружуватися,
Просила стілець їй вмить подати

Шукали довго ми кушетку,
Але ніби всіх убив недуга -
Що новомодні баретки
Затиснули людям ноги раптом.


Але тут я столик побачила,
За яким сидів мужик .
- Посуньтеся, хлопчик! - Я сказала.
І він в сторону відразу - вжик!

Хлопчина той відмінний малий -
Гарний профіль і анфас.
Та й по життю не відсталий -
Закохався він в мене відразу.

У квітні буде п'ять рочків,
Як ми з ним дружна сім'я.
Анютою назву я доньку,
Чоловік на століття любов моя!

Настенька М, artpersona@mail.ru.