Чашка чаю.

До пологів я пролежала в пологовому будинку цілих два тижні, тому чекала їх вже не зі страхом, а з нетерпінням.

Вранці відійшли води, але сутичок не було, тому в родове відділення бігла мало не підстрибом . Сутички довелося стимулювати, паралельно піднявся тиск, тому кололи не тільки в попові стимулятор, а й у вену через крапельницю щось для зниження тиску. Стан було ще те! Я то засинала, то народжувала.

На жаль, не пам'ятаю прізвище акушерки, тільки ім'я: Лариса Михайлівна. Вона не відходила ні на хвилину, була гранично терпляча й уважна. Не тільки зі мною - одночасно в передпологовій знаходилися п'ять жінок. Добре, хоч ми народжували не одночасно, а з перервою у півгодини-годину.


Після пологів дуже хотілося пити, але в пологовому будинку чомусь відключили воду, а коли дали, то вона пішла коричневого кольору. Лариса Михайлівна віддала мені свою чашку чаю, яка чекала її з початку зміни. Вона приходила до мене і в палату інтенсивної терапії, дала свій телефон подзвонити чоловіку.

Додам, що я лежала в звичайному 16 пологовому будинку м. Москви, ні з ким попередньо не домовлялася, і цю дивовижну женціну бачила вперше в життя.

Мій син росте дуже добрим, веселим хлопчиськом саме тому, я впевнена, що його привели в цей світ такі руки.

Абирвалг, _assya@rambler.ru.