Головне - бажання та впевненість у своїх силах.

Моя донька народилася маловагі і нездатною до життя без хірургічного втручання. Тому відразу після пологів її забрали в лікарню на операцію. Операція пройшла успішно, але їсти вона не могла, поки не налагодиться травлення (операція була на черевній порожнині). Вона лежала в реанімації і харчувалася через крапельницю, тому моя присутність у лікарні було не потрібно. Я кожен день приходила в лікарню і чекала, коли ж мені дозволять дати їй хоч грам материнського молока ... Час йшов день за днем, молоко зменшувалося, я намагалася, як могла: добре харчувалася, намагалася не нервувати. Звичайно, користувалася молокоотсосом, він був просто необхідний для збереження лактації. Я перепробувала все і вся ...

Пройшло 2 тижні болісних очікувань. Стан доньки залишалося стабільним, але не поліпшувався. Молока залишилася крапля ... І раптом я приходжу до лікарні, лікар мені говорить, що шлуночок у доньки заробив, і сьогодні їй дадуть попити водички, а завтра я можу дати їй 4 мл свого молока!! Уявляєте? Свого! Ура!

Ця була сама довгоочікувана новина, за яку я була готова віддати все.


Я була така рада, побігла додому збирати речі, щоб скоріше лягти в лікарню. І ви не повірите, молоко стало прибувати, хоч її й не потрібно було стільки, але головне, що воно не пропало.

Моїй донечці, як нікому іншому, потрібно було моє материнське молоко. Якщо б вона харчувалася сумішами, вона б залишилась алергіком, тому що жодна суміш не може замінити рідне материнське молоко для ніжного пораненого дитячого шлуночка.

З цих подій я зрозуміла, що головний рецепт збереження лактації - це материнські почуття , любов, ніжність і турбота. І, звичайно, велике бажання дати малюкові все найкраще (правда, збалансоване харчування мами теж не останній чинник ;-)).

Бажаю всім мамам годувати своїх діток грудним молоком і боротися за грудне вигодовування у що б то ні стало.

Світлана, anna@gtn.ru.