Лізі Марії Антонії, моєї дочки в її перший День Народження.

Прозорий повітря,
Вітер стих.
Малюк у руках моїх затих.
Сопіт, Курносики, в тиші,
Притулившись щічкою до мене.

Ти - ангел , що прийшов до мене.
Ти - диво, що жило в мені.
Мій друг і щастя на землі.
Ти - сон і дійсність в моїй душі.

Як життя свою тобі віддати,
У тумані віхи вказати?
Як душу виростити великий,
А серце хоробрим, з добротою?

Ти можеш більше, ніж я знаю
І за тобою не встигаючи ,
Залишуся за твоєю спиною,
Але не скажу тобі "Постій!"

І якщо раптом спіткнуться ніжки,
Поспішаючи назустріч по доріжці,
Я підніму тебе з колін -
Такий вже мамин мій талан ...

Ну, як же мені не бути щасливою?
Адже я можу любити тебе
І спостерігати твій погляд грайливий,
Моє чарівне дитя .


Ти - Ліза, доню моя,
І це сутність буття.
З духу в дух, з плоті - в плоть
І нехай береже тебе Господь!

Тетяна Хензель, vicky_flober@yahoo.de