Боротися і не здаватися!.

Народила свою дівчинку в 22 роки. У пологовому будинку ніхто з няньок не показав, як годувати, зціджувати. Так і виписали. Запитала у матері, а в неї одна відповідь: "Я тебе не годувала грудним молоком, я не така дурна, повно сумішей". Подруга одна теж не годувала. Всі інші ще не знали, що це таке.

Стала я прикладати дитину частіше, щоб молоко не пропало, бо більше я нічого придумати не могла. Патронажна сестра через місяць за голову схопилася. Каже - кого ти відгодовують, слона? І теж як зціджуватися показати не може. Господи, ну що ж мені робити? Я ж хочу годувати дитину грудним молоком!

Через ще два тижні у мене почала підніматися температура, грудей розбухали, стали як кам'яні. Мастит! Слава Богу, прийшла до мене в гості однокласниця. Розповіла я їй все зі сльозами. Вона-то мені і показала, як расцедіться, як зціджуватися.


Як уберегти груди від маститу, якщо раптом чого.

І стала я зціджуватися. Спершу, звичайно, важко було й боляче. Потім расцеділа і все стало чудово. Дитина за 11 місяців жодного разу не спробував молочну суміш. І в моєї дочки навіть молочний брат є.

Мати моя кожен день мені на мізки капала. Типу, навіщо тобі це треба, ти дура, у тебе не молоко, а гній. З дитиною її не можна було залишити не на хвилину, якщо це стосувалося зціджування. Коли я говорила, що мені потрібно зцідити, вона мені відповідала: "Іди, доісь".

Але я була абсолютно впевнена, що я роблю все правильно, і, незважаючи на репліки своєї матері, боролася за кожну краплю молока. І дитина в мене росте - тьху-тьху-тьху.

Чого я і всім бажаю!

Світлана Миколаєва, nikolaeva74@mail.ru.