Робота після декретної відпустки.

Сім'я у нас велика: ми з чоловіком, двоє діток-погодок і кішка. Коли я сиділа вдома у відпустці по догляду за дитиною (точніше, за дітьми), то жити всім на одну зарплату було важко. Чоловік працював на двох роботах, багато "халтура" і дуже сильно втомлювався. Тому вихід у мене був тільки один: повернутися до роботи, як тільки молодшої доньки виповниться три роки. Виходити на роботу раніше цього терміну мені здавалася блюзнірством: моє постійне присутність будинку було життєво необхідно дітям.

Шукати нову роботу не було сенсу, тому що я поверталася на старе місце. Незважаючи на те, що всі бабусі-дідусі живуть поблизу від нас, сидіти з двома малюками в той час, як я на життя заробляю, їм було проблематично. Але, врешті-решт, це мої діти, і бабусі зовсім не зобов'язані няньчитися з ними під час моєї відсутності. Наймати няню для нас виявилося недозволенною розкішшю. І тому саме собою вийшло, що потрібно було дітей віддавати в дитячий садок.

Як я вибирала ясла-садок - це окрема тема, та й писала я вже про це. Скажу тільки, що почала я дітей туди водити заздалегідь, щоб вони встигли звикнути і адаптуватися в саду до того, як я вийду на роботу. А я в цей час була "на підстраховці". До того ж мені потрібен був час, щоб підготуватися до виходу на роботу: хоч трохи відновити свій гардероб, вибратися, нарешті, в перукарню. І заодно освіжити свої знання: все-таки 4 з половиною роки будинку просиділа, встигла все забути.

Діти до саду звикли швидко. Правда, довелося записати їх в одну групу. Справа в тому, що молодша донька (Близнюк, до речі, за гороскопом) до старшої сестри ставилася як до близнючки і будь-яку розлуку переносила вкрай болісно. У всьому іншому проблем особливих не було. Спочатку, правда, дітки багато хворіли (тьху-тьху-тьху, в більшості випадків це були звичайні застуди, і ми відбувалися легким переляком), і мені доводилося часто брати лікарняний. Начальниця на роботі ставилася до моїх лікарняним спокійно. Та й через півроку діти хворіти перестали і повернулися до своєї звичайної нормі: 1-2 застуди за рік.

У зв'язку з садом з'явилася одна трудність. Мій робочий день закінчувався о 18-00, а в саду було прийнято забирати дітей теж до 18-00. Якщо у мене або у чоловіка була можливість піти з роботи раніше, то ми так і робили, але проблему це не вирішувало. Викручувалися двома способами: або просили бабусь забирати онучок із садка й сидіти/гуляти з ними, поки я не повернуся з роботи. Або, якщо бабусі не могли/не хотіли, то домовлялися з вихователями в приватному порядку і доплачували їм за переробку (у підсумку обходилося навіть дешевше, ніж наймати няньку з боку).

Щоб заповнити у дітей недолік спілкування з мною, довелося мала кількість відшкодувати максимально можливою якістю.


Наприклад, вечорами після роботи і після спільної вечері я займалася тільки дітьми, аж до укладання спати. А всі неділі у нас були присвячені тільки сімейному спілкуванню. Якщо була гарна погода, ми на цілий день йшли гуляти в парк або на дитячий майданчик. При поганій погоді вибиралися в дитячий театр або грали вдома. Загалом, включали всю свою фантазію. До речі, думка дітей теж враховувалося.

Остання, і, напевно, сама серйозна труднощі, з якою я зіткнулася - це коли і як встигати вести господарство. Поточні справи я переробляла вечорами, коли діти вже спали (добре ще, що чоловік пізно приходив додому з роботи і в мене був час до його приходу зайнятися господарством або елементарно помитися!). А більші справи я переробляла по суботах, коли чоловік був удома.

Наприклад, з ранку я йду з дітьми гуляти, а він пилососить квартиру і затоварюється продуктами на тиждень. Поки діти вдень сплять, а чоловік негаразд із залозками, я готую їжу на тиждень (точніше, заготовки-напівфабрикати - щоб після роботи менше часу витрачати на приготування вечері). А після полудня чоловік гуляє з дітьми та/або читає їм книжку, а я гладжу і доробляю інші справи. Або, наприклад, чоловік з дітьми на цілий день їде бабусю з дідусем відвідати (діду ходити важко, нам було простіше самим до нього приїхати, а заодно продукти їй привезти). Я при цьому за цілий день встигав все, що потрібно по господарству зробити.

Звичайно, мені дуже пощастило з чоловіком. У нього, як мовиться, і голова і руки на місці. Тобто, коли він був удома, то активно допомагав мені буквально у всьому: і по господарству, і з дітьми. Ми навіть жартували, що він може все, тільки не може дітей грудьми годувати. Без нього я точно б ні з чим не впоралася! Хоча спину я собі все-таки надірвала, поки в декреті сиділа - потім довелося спеціально лікуватися. Хоча це вже окрема тема, як і чому наша молодша таким неспокійним дитиною опинилася ...

На закінчення хочу сказати, що зараз вести господарство стало набагато простіше, ніж раніше. Коли народилася моя старша донька - а було це майже 15 років тому - памперсів ще не було, просунутої електротехніки, типу автоматичних пральних машин, миючих пилососів, НВЧ-печей або посудомийних машин, або не було взагалі, або вони були важкодоступні. Та й елементарних продуктів в магазинах теж не було (пам'ятаєте продуктові картки? А я пам'ятаю ...). Як-то адже ми викручувалися при цьому. Втомлювалися, не висипалися, але викручувалися. Або, може, це і є життя?

tlk, tlk@lmail.loniis.ru.