Історія знайомства. Як зародилася наша сім'я.

Новий 1998 я вирішила зустріти в компанії з подругою Світланою та її мамою. Під бій курантів ми загадали свої найзаповітніші бажання і, випивши по келиху шампанського, вирішили погадати. Зупинилися на тому, щоб запитати ім'я першого зустрічного і тим самим дізнатися ім'я судженого.

Поки йшли на ялинку, багато хлопців намагалися з нами познайомитися, але ми жартували і продовжували свій шлях. На ялинці народу було небагато, мабуть, люди не поспішали виходити на вулицю з-за столів. Тут до нас підійшли п'ятеро хлопців. Четверо з них відразу представилися, ми теж назвали їм свої імена. А п'ятий мовчав. Ніхто не звернув на це уваги, оскільки ми відразу сходу стали відкривати шампанське, яке хлопці принесли з собою. Мене ж чомусь "роздирали" дізнатися ім'я того хлопця, який промовчав. І я запитала. "Денис", - відповів він.

Вже вдома, сидячи перед телевізором і згадуючи нашу прогулянку, ми вирішили підрахувати кількість молодих людей, які хотіли з нами познайомитися. Їх виявилося 13. І ту мене осінило:

- Світло, ми ж з тобою забули найголовніше! Забули запитати ім'я судженого!

На що Свєта здивувалася:

- Так ти ж запитала.


Я згадала, що питала у Дениса його ім'я, але не надала цьому особливого значення. Ім'я мені не подобалося, і я подумала: хто тягнув мене за язик?

Незабаром ця історія забулася, настав наступний, 1999 рік. 2 березня в моїй квартирі пролунав телефонний дзвінок, чоловічий голос запитав мене. Виявилося, це моя подруга Олена дала молодій людині мій номер телефону і сказала: "Ти один і вона одна, може, у вас що-небудь і вийде". Хлопця звали Денисом. Ми домовилися, що 5 березня він зустріне мене після інституту.

На побачення Денис прийшов з квітами. Тихо падав сніг, і ми вирішили йти пішки. Нам було цікаво спілкуватися, і ми не помітили, як опинилися біля мого під'їзду. Прийшла пора розлучатися, але дуже не хотілося! Після цього чудового вечора ми стали зустрічатися.

У 2003 році він закінчив інститут, а 31 жовтня ми одружилися. Одного разу я розповіла йому про ту історію в Новий рік. Я про неї сама вже забула, а згадала, коли ми з ним вже зустрічалися більше 2 років. Денис розсміявся і не повірив.

Ось така історія нашого знайомства, яка почалася 7 років тому.

Жижин Наталя, natazhi78@bk.ru.