Як не боятися іпотеки?.

Для людини, яка ніколи не брав грошей в борг, зважитися взяти кредит відразу на квартиру не дуже легко. Ми з чоловіком вважали, що цілком нормально заробляємо. У нашому випадку процес накопичення нагадував апорію Зенона про Ахілла і черепаху: до того часу як ми набирали потрібну суму, її ставало недостатньо, і потрібно було збирати ще. А навесні так нам і зовсім здавалося, що це ми - та сама "черепаха", яку навіщось і всупереч здоровому глузду намагається наздогнати Ахілла. Зенон разом зі своєю апорій нервово курить в стороні.

Іпотеки ми, власне, ніколи не боялися. Всі ці страхи із серії "а що якщо ..." і "а раптом", і навіть найстрашніший - "а що якщо раптом ....?!" нас не лякали, просто змусили спершу уважно вивчити питання і чужий досвід (Інтернет рулить!), прорахувати варіанти і порівняти програми різних банків.

У результаті, багато в чому завдяки форумів і конференцій, був обраний Міжнародний Московський Банк. Кілька людей поспіль взяли кредити, і всі були задоволені. А у Банку ще й ставки на зразок найнижчі - 9% в доларах і 11% в рублях. Рублі ми розглянули і відкинули. Вірніше чоловік довго думав, вважав і заявив, що в доларах, воно, начебто, вигідніше. Всі аргументи наводити не буду, але звучало правдоподібно. До того ж вони у мене записані, якщо виявиться, що вигідніше було в рублях, він у мене до пенсії буде посуд мити без усяких "по черзі".

Ах так ... Скажу чесно, ми все-таки були в привілейованому становищі. Була вже у нас воя квартира в Підмосков'ї. Так собі квартирка - однушка в хрущовці, жити ми в ньому вже давно не живемо (спершу здавали, а потім перестали), але на тлі сьогоднішнього безумства вона потягнула на ДУЖЕ непогану суму. Ну і раз вже відволіклися - продавали ми її теж "іпотечників", так навіть не стали ріелтора наймати. Давати оголошення в "З рук в руки" багато розуму не треба. А більше він ні за чим і не потрібен.

Уся операція йшла під контролем банку. Всі документи типові. Угоди проводяться щодня по кілька штук, як на конвеєрі. Були, звичайно, дзвінки з агентств - давайте, мовляв, ми вам знайдемо покупця за символічну суму в 3-5 тисяч доларів, але чоловік їх присікав на корені, а благодійники посилалися ввічливо, але твердо. Якщо продавати "іпотечників", продавець надійно захищений!

Спершу хотіли провести операцію альтернативну. Тобто ми знаходимо покупця, швидко шукаємо собі варіант, а потім проводимо дві угоди одночасно. Але від цієї ідеї довелося швидко відмовитися. Ніхто не хоче чекати. У чесне слово, що підвищувати ціну не будемо, не вірять.


Зростання-то цін продовжувалося. Шкода. Тим більше що в ММБ практикують зустрічну продаж. Тобто можна не вносити перший внесок, а гроші на нього направити від продажу своєї квартири. Дівчата з іпотечного відділу запевняли, що там нічого складно немає, і, судячи з подальшої з ними роботи, швидше за все, так би й було.

Страшно було? Звичайно, страшно. Чоловік часом дивився на мене дивно, коли кожен день до вечора у мене формувалася чергова порція питань, які йому і в голову не приходили. Мужики люблять показувати, що нібито всі знають і все контролюють, хоча насправді просто пускають справу на самоплив, сподіваючись на авось.

Квартиру шукали всього три тижні. З ранку прозвон з тієї ж "З рук в руки" та різним сайтам. Уточнення вільний продаж або альтернатива, скільки років у власності. Тому що, якщо менше трьох, то або продавцю треба платити податок, або вказувати в договорі суму менше 1 мільйона рублів. ММБ був на це згоден, але ми хотіли отримати податкове вирахування.

Картина вже в перші дні намалювалася. Варіанти є. Їздили на перегляди через день, намагаючись в одному районі подивитися відразу по 2-3 квартири. Перший тиждень вередували, шукали "ідеальний" варіант. Але оскільки час собі жорстко обмежили, потім трохи приспустили планку.

До кінця третього тижня вибір був зроблений на користь улюбленого Південно-Заходу. Там дорожче, зате інфраструктура та район дуже хороші. Квартира - одиничка на останньому поверсі 17-поверхової досить новою панельки. До метро, ??на жаль, далеко, зате Бітцевський парк зовсім поруч.

Документи на квартиру були практично зібрані (не вистачало однієї довідки). ММБ розглянув і схвалив за 3 дні, ще день на страхову (до речі, знайшли всього за 0,8%) і два - на оцінку (процеси йдуть паралельно). Загалом, після того, як здали всі документи, на угоду вийшли вже через тиждень. Ще тиждень реєстрації, і документи на руках.

Ремонт вирішили не робити, вже після переїзду засклити балкон. Перший платіж за кредитом через тиждень. Щоб не їздити у відділення, підписалися на Інтернет-банк, через який і будемо гасити. І документи готуємо на податкові відрахування. 130 тисяч рублів на дорозі не валяються (а потім ще вирахування з відсотків по кредиту).

Загалом, брати чи не брати кредит - особистий вибір кожного, поради тут давати марно. Просто хочеться відзначити, що нічого страшного в цій іпотеці немає. Вона вже давно стала буденною справою. Головне - не нервувати, не боятися і не соромитися запитувати, якщо що незрозуміло.

Ольга Іванова