Партнерські пологи.

Цей день розпочався як завжди, зі звичним вже почуттям очікування прекрасного моменту. Вранці треба було зробити планове відвідування консультації. Прийшовши додому, я відчула невеликі поштовхи: час Х прийшло.

Мій чоловік був поруч. Помітивши моє хвилювання, він дістав енциклопедію вагітності і зі словами: "Все буде добре", відкрив розділ "Дихання під час пологів".

Сутички ставали сильнішими. Ми вирішили йти в пологовий будинок (саме йти, а не їхати). Наші друзі-лікарі сказали, що ми божевільні, що не доїхали на Швидкої. Стояла чудова погода: золота осінь. Небо блакитне, сонечко променисте. Хотілося взяти фотоапарат і зупинити мить.

О 15 годині дня я поступила в пологовий будинок. Ось тут і почалося найцікавіше. Ми давно вирішили, що чоловік буде присутнім при пологах.


Але у нас в країні не все адекватно це сприймають, в тому числі і медичний персонал. Мені здалося, що всі медсестри вважали своїм обов'язком сказати, що чоловіка допускати не можна, що тонка чоловіча натура цього не витримає, і т.д. і т.п.

У цей момент мені вже було все одно, лише б народити, і я звиклася з думкою, що народжу без чоловіка. Не знаю як, але він домігся свого. У пологовому залі ми були поруч. Чоловік перший взяв доньку на руки, а потім допоміг медсестрі перевезти мене в палату.

Тепер я точно знаю, що таке партнерські пологи. Не треба нікого слухати, окрім свого серця, тільки воно скаже, що тобі потрібно. Мені потрібна була ця моральна підтримка. Я пишаюся своїм чоловіком!

Олеся, Okam@inbox.ru.