Перший гардероб.

Днями трапився зі мною перший похід у дитячий магазин. Коляски і ліжечка, незважаючи на свої захмарні ціни, на мене справили куди менше враження, ніж дитячий одяг. Спочатку злякалася, що поки я застебни або розстебни настільки крихітні гудзики цього лялькової сорочці, моє чадо розплачеться. Але потім цей страх, звичайно, де й подівся. Я знаю, він просто поступився місцем іншим. І навіть не страхам, а скоріше, комплексу незнання. Хоча що тут такого - адже до цього моменту я й гадки не мала про маленьких дітей.

Але тим не менш жахливі питання виникають один за одним. Скільки прального порошку потрібно, щоб відіпрати цю білизну? А як довго буде сушитися партія випрані одежинок? А ці трусики можна надягати з самого народження? О, та хіба мало чого може прийти в голову, що знаходиться в допологовому відпустці жінці. Яка дітей бачила тільки в кіно або в рекламних роликах. І зараз лежать переді мною ці ніжні пелюшки в котячу забарвлення, ці неймовірно крихітні повзунки, які я вчора придумала приміряти на себе, нехай на мене не дивляться скоса: все-таки я повинна знати, що одягну на власне чадо! У штанину помістилася рівно моя ступня.

І чим більше я дивлюся на ці речі, чим довше я перебираю їх у своїх гігантських ручищами, тим більш нормальними вони мені здаються. І в той же час я сама стаю Гуллівером в Ліліпутії.


І ці процедури не проходять даремно: тепер я хвилююся, а правильне чи кількість цих речей я прикупила? Наскільки швидко буде рости моя дитина, щоб він встиг поносити, то є просто познаходили в цих моднючіх штанцях? Ще є боді та комбінезони. Це взагалі отпадние штуковини. Кажуть, дуже зручні.

Ну що ж, перевіримо! Але не зараз, почекай, крихітка, не збирайся ще вилазити, поки є час запастися жирком. А то хитрун, відразу затупотів. Сиди поки, маленький, я сама розберуся з твоїм першим гардеробом. Добре, що є у мене народили подруги. Хай вони не можуть ходити зі мною по магазинах, зате кожна надала за списком необхідних на перший час речей. Забавно, але лише в одному ці списки схожі: пункт сто тридцять восьмий - підгузники. Мільйон штук. Гаразд, домовилися. На свій розсуд.

Спасибі, подруги! І за кілька пакетів з подарованим приданим, нехай і без етикеток, теж гран мерсі! Але все ж таки не виходять з моєї голови картини з полками, забитими величезною кількістю дитячих дрібничок. Значить, їх все куплять, значить, вони всі потрібні, виходить, всі молоді мами приходять за ними, значить, дітки будуть модними і красивими, в теплі і затишку. Мабуть, саме для цього в наших головах зараз стільки питань і страхів, але ж все так легко і просто! Просто нове життя!

Світлана, shestakova80@mail.ru.