Так ось ти яке, море!.

Прекрасний літній день. Сонечко заливає весь ліс яскравим світлом. Навіть маленькі дерева отримують сонячне дихання. Птахи співають пісню про море. Дзвін їхніх голосів лунає у всіх куточках лісу.

- Чуєш?! Мама, чуєш? Як гарно співає птах! - Завзято задираючи ніс вгору, маленька бджілка Катюша з усім властивим їй старанням намагається повторити спів.

"Мооо-о-о-ооо-ре!" Дзвінкий дитячий сміх лунає по всьому лісу.

- Цікаво, про кого це співають птахи? - Погладжуючи свої крильця, сказала маленька бджілка. - Мама! Мама! А хто такий море?

- Море, - сказала мама-бджола, - це цілий світ! Воно пестить слух і тішить очі, а коли підхоплює тебе подих вітру, ти відчуваєш, як танцює все всередині. Море - це радість і смуток, споглядання і захоплення.

- Але мама! А де ж це диво? - Запитала маленька чомучка.

- Далеко. Дуже далеко! - Подивилася, посміхаючись, мама. - А тепер піди, принеси в цебрі роси.

І маленька Катруся взяла відерце і помчала, що є сили, до великого лопуха на краю лісу, щоб відчути теплий вітер.


Вона навіть не помітила, як добралася до потрібного місця. Набравши роси, вона задумалася, Шорк ніжкою про травинку.

- Мооооооооре! Вееееееетер! Ці слова і є музика.

Придумавши красиву мелодію, вона почала наспівувати ці слова:

- Моооре і веееетер!

Маленька бджілка закрила свої очі і почала кружляти .

- Мооооооре і вееееетер!

Вона навіть не помітила, як замахала маленькими крильцями й піднялася над травою. Тут підхопив її теплий вітер, а вона все продовжувала співати свою пісеньку із закритими очима: море і вітер. І тут вона побачила у своїй придуманої казці то саме дивне море. Свіжий і злегка солоний запах моря вона відчула своїм носиком, а ось і сонечко простягає свої гарячі руки. Бджілка відкрила очі і, усміхаючись, промовила:

- Так ось ти яке, море!

Альона.