Казочка про Лапочка.

Жила-була маленька дівчинка. Серед всяких одежинок у неї була рожева курточка, та не на гудзиках, а на блискавки. На цій блискавки висів брелок, і на ньому було написано "Лапочка". І ми будемо кликати цю дівчинку Лапочка.

Жилося їй не дуже весело. Була вона худенька, зростанням невелика і траплялося, що діти у дворі її частенько кривдили. А ще в неї не було однієї кіски. Зараз дізнаєтесь чому.

Один раз тато з мамою пішли на роботу, а бабуся поралася-клопоталася по будинку, та й заснула біля телевізора. Дівчинка знайшла ножиці і хотіла підрівняти собі чуба, щоб була як у мами. А відстригли ненавмисно собі косичку ... Злякалася Лапочка, що діти її зовсім засміють, і вирішила не виходити з дому до того часу, поки не виросте у неї нове кіска. Відстригти друге було їй страшенно шкода. Так і сиділа вдома з одного кіскою.

А було на дворі літо, і вже тато з мамою купили квитки на південь, щоб Лапочка на морі звозити. А як же їхати, якщо на вулицю Лапочка вийти не може? Села наша дівчинка на теплий квадратик, який виходив на підлозі, коли сонечко світило у віконце, і заплакала. Плакала-плакала і сама не помітила, як задрімала.

А був у Лапочки білий кіт. Кота ніяк не кликали, просто кіт і все.

Так от, спить Лапочка і раптом чує, як кіт їй говорить: "Нема чого плакати про те, що вже зроблено. Сльозами горю не допоможеш. Якщо ти не можеш вийти на вулицю вдень - не біда, підемо зі мною гуляти, коли стане темно, і тебе ніхто не побачить ".

Дівчинка зовсім не здивувалася, що кіт з нею розмовляє. Більше вона в той день не плакала й чекала, коли настане вечір.

Коли всі лягли спати, кіт стрибнув з крісла на підлогу, Лапочка тихо одяглася, відкрила двері, і вони відправилися гуляти. На вулиці було темно і порожньо. Світлофори на перехресті тихо миготіли жовтими вогниками. Дівчинка йшла за котом, який весело біг по тротуару.

Спочатку вони сходили на дитячий майданчик і покаталися на всіх гірках, гойдалках та каруселях. Набудували пасок з піску і прикрасили їх квіточками. Пограли у що завгодно. На майданчику, крім дівчинки і кота, не було нікого, адже всі діти в цей час спали. Тому ніхто Лапочка не кривдив і не дратував, і їй було так добре.

Через хмаринки виглянув місяць і став допомагати зіркам світити. Після майданчики дівчинка і кіт пішли до річки, що тихенько текла повз Лапочкіного будинку кудись в парк. Кіт сказав, що якщо подивитися з мосту вниз, то можна побачити, як сплять качки, рядком сівши на бережку. А якщо подивитися вгору, то на гілках старої верби побачиш сплячих голубів.

Потім дівчинка і кіт постояли, притулившись носами до скла вітрини великого магазину і спостерігаючи, як плавно кружляють різнокольорові рибки у великому яскраво освітленому акваріумі.


Настала пора йти додому. Від магазину - до річки, по містку до майданчика перед будинком, через майданчик - до знайомої парадній ... Раптом звідки не візьмись вискочила велика незнайома собака і з гавкотом кинулась на кота. Кіт зашипів, вигнув спину і хотів лапою вчепитися собаці в ніс. Але пес був занадто великий, і кіт не дотягнувся до його морди. Голосно брязнули зуби, і собака вчепилася коту в бік. І тут Лапочка, забувши і свої страхи, і що вона і мала, і слабка, схопила що під руку трапилося - а попалася час якраз є велика палиця - і з гучним криком побігла на собаку. Пес не очікував такої відсічі, випустив кота з пащі і кинувся навтьоки, підібгавши хвоста.

А дівчинка взяла кота, потихеньку дійшла з ним до будинку, на кухні намазала йому бік зеленкою і налила в миску молока. І тут сама відчула, як зголодніла. І поїла залишилася з вечері на сковорідці смажену рибку (мама смажить без кісток!). І попила чаю з ватрушки (з сиром!). І їй здавалося, що вона нічого смачнішого не пробувала. Адже раніше вона на таку їжу і дивитися б не стала. І, може бути, тому й була мала і слабка, що погано їла!

Наївшись, Лапочка і кіт відправилися спати і спали так міцно і солодко, що проспали і сніданок, і все на світі. А коли прокинулися, то дівчинка спершу подумала, що все їй наснилося. А потім вона подивилася на кота - а у того пліч обідраний і в зеленці. І морда хитра така. Весело стало Лапочка, взяла вона кота і поцілувала в ніс.

А потім Лапочка сказала бабусі: "Не потрібна мені ця дурна кіска. Краще підемо в перукарню і зробимо акуратну стрижку, як у тітки в телевізорі".

І вони пішли з бабусею в перукарню. І наша дівчинка йшла сміливо попереду бабусі, а не ховалася за її спиною, як раніше. А коли проходили через майданчик, невиховані діти хотіли Лапочка подражнити, але Лапочка їм сказала, щоб вони забиралися подобру-поздорову та розуму де-небудь набралися.

І стріжечка у Лапочки вийшла дуже навіть милою (чимось нагадувала Маленького Принца). А з крихітними шпильками у вигляді сердечок - так зовсім добре!

А коли поїхали з татом і мамою на морі, наша смілива дівчинка не боялася нічого - ні хвиль, ні крабів, тільки медуз зовсім трішки.

Ну а кіт? А що кіт? Обідраний і в зелених плямах бік надавав коту войовничий вигляд, і всі кішки у дворі дивилися на нього з повагою.

PS: Сюжет казки заснований на реальних подіях.

Lerik, airelav @ mail.ru.