Маленький лицар.

Жив-був чудовий хлопчик Ванюша. Він був маленьким, але дуже сміливим. І звичайно ж, у нього була мрія: стати справжнім лицарем. Таким же відважним, як в історіях, які розповідала мама перед сном. Ці історії Ванюша слухав дуже уважно і уявляв себе одним з лицарів.

В один прекрасний літній ранок, поклавши в сумку найнеобхідніше в дорозі (вода, печиво, серветки) і сівши в машину, мама, тато і Ванюша вирушили в подорож. Була чудова погода, а з вікна машини - прекрасний вигляд. На гірському серпантині закладало вуха, ніби знаходилися не в машині, а летіли в літаку.

Довго чи коротко вони їхали, а приїхали в чудове місто Судак. У той самий місто, де знаходиться єдина генуезька цитадель, що збереглася в Криму. А розташований він на конусоподібній горі, древньому кораловому рифі.

Генуезька фортеця неприступна, із двома ярусами оборони. Нижній з них являє собою зовнішню масивну стіну. Стіна укріплена бойовими баштами і комплексом Головних воріт.


Верхній ярус складається з Консульського замку і веж, з'єднаних стіною, а також комплексу Дозорної вежі на самій вершині.

Ванюшу переповнювала радість і захват. Адже перед ним стояла і красувалася старовинна фортеця, та сама, в якій проходили лицарські битви.

І ось вони зайшли у ворота. Захоплювало дух, адже все можна було помацати руками, переконатися, що все справжнє.

На території фортеці запропонували надіти кольчугу. Ванюша з радістю погодився. Яке ж було його здивування, коли ще й у руки дали справжній арбалет!

А потім і важкий лицарський меч.

Взявши його, Ванюша вимовив: "Я справжній лицар!"

Гордо і величаво ходив Маленький лицар по фортеці, оглядаючи всі її куточки, як би обходячи дозором.

День пройшов дуже швидко, але залишилися незабутні враження. І головне - тепер Ванюша знає, що мрії - збуваються, якщо дуже вірити.


Світлана, sveda77@rambler.ru.