Чотириріччя.

Загалом, подарунки вирішили не дарувати відразу (краще дарувати після чаю, коли вся програма виконана). У мене була затія, але теж не дуже пройшла.

Поки чекали всіх гостей, то діти потихеньку витягали ігруха (в нашій маленькій кімнатці я прибрала частину ігруха), але гості все виявилися організовані і тому прийшли вчасно, тому іграшки не встигли роз'їхатися. Хлопчик Саша очманів від такої кількості дітей (він не Садовський і практично не відвідує масові заходи), тому в гру він не включився ніяк. Зате наша славна Онися була моєю помічницею, добре включалася в усі ролі і відмінно реагувала на ігри-танці. Ігор, Василина і Микита в силу малолітства займали себе самі. За традицією "Коровай" проспівали, ну для Каті аж два рази. Дітей я включила всіх, але вразила мене Василіска, яка нарівні з іншими водила хороводи (вона наймолодша, їй 1,5 року).

Потім видала пики, сказала, що фотоапарат зламався трохи і ми зробимо свої портрети , і лише вдруге я зрозуміла, як треба було - відібрати пики відповідно темами. Ми бажали бути Каті здоровою і сильною (рожа лікаря та боксера), для другого святкування я просто на принтері роздрукувала пики. А очі і роти з носами вирізала з самоклейки.

Мами поспішили на допомогу, хоча діти і так впоралися. Потрібно було тільки підказати, що ще й бровки є, і оченята.

Потім моя затія з подарунками. Сенс був такий. Передаємо м'яч під музику, у кого м'яч у руках (коли музика закінчується), той подарунок дарує (або вдруге говорить побажання).


Подарунки виявилися зайвими, діти відволіклись, і м'яч був уже не потрібен, але ми все-таки довели гру до кінця, а Микитка полював за м'ячем. Загалом, треба просто було розділити гри.

Кожен подарунок розглядали. Потім - танець маленьких каченят (знайшла я його не відразу, та ще й у швидкому виконанні), Онисію в програші попросила бути мамою-качкою, вона дуже мальовничо її зобразила (деякі пішли займатися своїми справами, але іноді знову включалися в танець). Від душі потанцювали.

Потім лялькову виставу було. Вистава "Колобок". Під час представлення тато дав в руки всім колобки, і разом з бабусею вони катали колобок (взагалі, треба було потім подарувати ці колобки, але я поскупилася).

Поки діти грали персонажами, я заховала торт, а тато розклав сліди. За людськими слідами стрибав тільки Микитка (Катя трохи втрутилася, тому що знала заздалегідь, чиї сліди, а я сказала, що ненажерлива лисиця заховала наш торт). Але пострибали, як зайчики, побігли по слідах вовка. Потім все-таки знайшли ми торт, повіяли свічки.

А потім ми грали в "Йшов лицар по лісу, знайшов собі принцесу" (лицар змінювався, одягав шолом лицарський). Можна залишити традиційно: "Йшов король по лісу, знайшов собі принцесу", корону короля легко вирізати з паперу, скріпити скріпкою (і король по черзі вибирає собі принцес).

Ось, здається, все.

Силкіна Женя, evkaF@yandex.ru.