Якщо Бог дає дітей, то він дає й на дітей!.

Я ніколи не була улюбленцем долі. З 15 років виховувала молодшу сестру, тому що мама померла, а батькові було не до нас.

Почалося всі 1 травня 2007 року. Все що у мене було на той момент - це син 8 років, яку я виховувала одна, бо чоловік помер, коли малюкові був рік і мій улюблений обожнюваний (другий) чоловік. Я була в гостях у великому, красивому приватному будинку за містом, сиділа в сауні з двома дорослими жінками. Одна з них - господиня будинку, інша - моя гаряче улюблена мачуха. Заговорили про дітей, тому що заміжня я вже давно, а спільних дітей поки немає. Всім цікаво, коли ж ми народимо другого. Так от господиня і каже: "Ні в якому разі не роби аборт, якщо Бог дає дітей, то він дає й на дітей". "Ну звичайно, - подумала я, - деяким нема про що турбуватися, а ми все-таки в знімній квартирі живемо, грошей вистачає тільки на найнеобхідніше".

Пройшов місяць, розмова ця забувся, а я знайшла високооплачувану роботу, дуже швидко звільнилась і приступила до своїх нових обов'язків. Через тиждень дізнаюся, що у нас в родині очікується поповнення! УЗД показало 4,5 тижня. І те, що у майбутнього малюка вже б'ється серце! Від радості я розплакалася, зателефонувала чоловікові, тепер і він від щастя готовий був пустити сльозу, але мужньо стримувався.

Всю вагітність я літала як на крилах, ніякого токсикозу, ніяких неприємних відчуттів, тільки невелика сонливість, весь час гарний настрій і безперервне відчуття пронизливого щастя! Тільки ось що говорити нового роботодавця? І я вирішила до закінчення випробувального терміну мовчати про своє "цікаве положення", хоча знала, що вагітні не проходять випробувальний термін. Коли ж я через три місяці повідомила про це кадровику, то в неї трохи серцевий напад не став. Виявляється, наш гендіра не виносить вагітних, він їх просто відразу звільняє! І почалося: постійні погрози, нервування, крики і т.д.


і т.п. Але я трималася, не звільняти. А допоміг мені в цьому, як це не дивно, мій лікуючий лікар. Виписала мені лікарняний і сказала, що до декретної допоможе мені протриматися, а там вони нікуди не подінуться, доведеться їм виплачувати мої декретні.

Так я і зробила. Але довго сидіти вдома нудно, мені хотілося працювати і заробляти, я була повна сил і кипучої енергії! І що ж Ви думаєте? Через кілька днів мене запрошують на співбесіду, і я чесно розповідаю про все. Ми укладаємо договір надання послуг. Так я почала працювати на другій роботі! Причому відчувала себе як і раніше чудово, малюк ріс і розвивався, надбавка у вазі була ідеальна. Загалом, все чудово!

Ця вагітність перевернула мої уявлення про навколишній світ і людей. Ніколи б я не повірила, якби на своєму досвіді не зазнала, що можна знайти хорошу роботу на терміні 17 тижнів. На новому місці до мене ставилися чудово. А ось свого першого роботодавцю я справно носила лікарняні до тих пір, поки не підійшов термін декретної відпустки. Але на другій роботі я продовжувала працювати і допрацювала до 35 тижнів. Ходила я вже насилу, перевалювалася як качка, міркувати стала повільніше і взагалі, чесно кажучи, вже хотілося відпочити. Але коли мені запропонували попрацювати і в січні, але вже з дому, я з радістю погодилася.

Настав Новий рік! Ми в гостях, сидимо за столом все в тому ж великому красивому будинку, і я згадала слова, які промовила господиня кілька місяців тому. Це було справжнє пророцтво! І ось 27 січня вночі народився наш довгоочікуваний малюк, а через тиждень ми купили машину, про яку рік тому навіть і не мріяли. От уже справді: "Якщо Бог дає дітей, то він дає й на дітей!" Любі дівчата та жінки, народжуйте, не бійтеся труднощів, все у вас буде чудово!

Олена, boldyreva80@mail.ru