Кішки-мишки для подготовішкі.

У маленьке, до блиску начищених вікно дитячої кімнати вривається крик: "Не хо-о-очу до школи! ААА!" Аня, семирічна сусідка, розмазуючи по обличчю брудні розводи від сліз, буквально падає на лавку поблизу нашого будинку. А у двері вже стукає її мама: "Ну хоч ти її заспокой, Тань ... Знову бабуся настрашити вчителями!" Пісня знайома. Щосуботи Інга Семенівна, бабуля Ані, заводить одне і те ж: "Читати не вмієш, до ста вважаєш! Двійки тобі будуть ставити, не те, що Вані". Мій Іван, сопучи суворо, киває і підтакує. Ось, мовляв, у нас в класі два другорічника ...

У Аніних оченятах непідробний страх, присмачений невпевненістю в собі.


Що сказати дитині, заздалегідь наляканій дорослим? Або бабусю треба переконувати в тому, що з її легкої руки дошколенок втрачає радість завтрашнього дня? Солодкий чи буде плід пізнання, чи він приречений гірчити - залежить від нас з вами. Можна сумлінно купити формене платтячко, ранець, підручники і при цьому не підготувати малюка морально. Читання та рахунку навчить школа, але відчувати радість від кожного відкриття вчимо ми.

Тетяна Шмідт, Presszvl@ab.ru