Золоте серце мами.

Вже більше 30 років моя матуся працює вихователем у дитячому садку. Простіше кажучи, все своє життя мама віддала вихованню дітей. Не зломила її ні маленька зарплата, ні те, що про вихователів і про їхні проблеми завжди дуже мало говорять. Та що там темнити - про них взагалі мало хто згадує і нагороджує, більше уваги чомусь приділяють вчителям, адже вихователі теж вносять велику лепту у виховання малюків. Адже саме вони вчать дітлахів перший навичкам - як одягатися, як вести себе в колективі, як правильно їсти, малювати, грати. Адже все, що ми вміємо з дитинства, навчили нас саме вони. На жаль, ми швидко все забуваємо. І мало хто згадує про своїх самих перших учителів-вихователів.

У вихователів немає почесних звань та регалій, як у вчителів та лікарів. Але свої сили і любов вони вкладають не менше, ніж інші, а часом навіть і більше, адже малюкам потрібно не тільки участь, але й розуміння, любов і ласка.

А цього, я вам скажу, в моєї мами предостатньо.


Вона ніколи в житті не підвищувала голос ні на своїх дітей, ні тим більше на своїх вихованців. Навіть приходячи додому, вона переживає за своїх малюків.

Мама завжди мріяла бути актрисою, але вирішила присвятити себе вихованню дітей. І тепер свій акторський талант вона використовує на ранках, звеселяючи дітлахів перевтіленням в різних казкових персонажів. І так входить в роль, що її з працею можна дізнатися, а діти веселяться до упаду.

Мамині малята зі сльозами переходять в іншу групу - так їм подобається з нею.

Зараз мамі стає все тяжче й тяжче працювати. Дають знати про себе хвороби, особливо тиск. Але все одно вона кожен день іде до своїх вихованців. І віддає дітям всю свою любов, турботу і досвід.

Дуже шкода, що не всі батьки цінують працю вихователів. Так давайте будемо більш чуйними! І частіше давайте згадувати наших перших вчителів - вихователів.

Ірина, pakomova@mail.ru