Казка про те, як сорока стала лісової прибиральницею.

Жив собі жив, був та був ... Тобто, ми хотіли сказати: жив та був Їжак. Їжак як їжак - рівно 300 голочок, ні більше, ні менше. Встав Їжак раннім сонячним ранком і подумав: "Піду, піду по гриби, по ягоди".

Іде, бреде, пісеньку насвистує. Раптом бачить: ростуть два мухомора, і думає: "Не буду брати, навіщо мені мухомори". А потім сусіда-Лося згадав, як той грибами лікується, і наколов гриби на голки. А тут Білочка по гілочках стриб та стриб, скік та скок. Каже Білка Їжачку:
- Їжак, давай, повішу гриби на дерево. А то боляче великі. Куди інші будеш складати?
- Спасибі, Білочка. Ось виручила.

Повісила білка мухомори на гілку і пострибала горіхи на зиму збирати. А Їжачок далі побіг у своїх справах. Тут Лось назустріч як раз попався. Їжак йому й каже:
- Сусід, у мене для тебе гостинець припасений, підемо, я тобі віддам. Пішли Їжак з Лосем, а Білка помітила їх і кричить їм з берези:
- Гей, друзі-сусіди! За мухоморами, мабуть, йдете?
- За ними, за ними ...

Прийшли вони втрьох до того місця, де гриби висіли, а їх і слід прохолов.


Зажурився вони, а Білка і каже:
- Те-то Сорока-ворона літала, кружляла, злодійство ворожила. Ось грибочки і пропали!

Подумали звірі, порадилися і пішли до Медведю Іваничу.
- Здрастуй, дядя Міша. У нас біда трапилася. Сорока-ворона гриби наші забрала. - Як так; що за неподобство! - Заревів Ведмідь Іванич. Подати-покликати сюди Сороку-ворону. Злякалася Сорока-ворона і швиденько грибочки-мухомори принесла. Каже вона звірятками:
- Я такі кольори люблю, що понарядно, та веселіше.
- Ти б, Сорока-ворона, замість того, щоб на чуже добро зазіхати, краще б сміття збирала. Он сміття в лісі скільки. А папірці, та обгортки з фантиками, ой, які яскраві. І стала Сорока-ворона з тих пір у лісі прибиральницею працювати.

Ольга Гранкіна, grankina68@mail.ru