Літо прийшло!.

Ах, літо ... Ми живемо на Півночі і тому про відпустку до моря починаємо мріяти задовго до літа, довгими зимовими вечорами. Мріяли, що поїдемо всією родиною до моря в серпні. Адже наша молодшенька буде зовсім велика: у серпні - 1 рік і 2 місяці. Але через кризу чоловікові дали відпустку в травні. На сімейній раді вирішено було все ж їхати у відпустку, але не на морі (ми вирішили, що море ще холодне російському півдні, і фруктів ще немає), а до дідуся в село під Ставрополь. Зараз ми розуміємо, що взяли все-таки правильне рішення.

Вирішено було їхати на машині. Старшій дочці Владе - 12 років, а молодшій Настусі всього 11 місяців. Зі старшою донькою поїхали перший раз у відпустку теж на машині в 8 місяців, а тут же нам вже 11 місяців! Збори були дуже ретельні, адже треба було все добре продумати! Благо, зараз є і вологі серветки, і харчування в баночках, і памперси. Звичайно, ще довелося взяти з собою улюблений горщик і улюблені іграшки, книжки. І ось валізи зібрані, в дорогу!

Єдина незручність, яке ми відчували в дорозі, а вірніше Настенька - це автомобільне крісло. Природно, що стільки часу просидіти пристебнутим не витримає жодна дитина, тому чесно зізнаюся, виймали Настінно з крісла. Насті дуже подобалося дивитися в заднє вікно, стоячи на кріслі. Їхали ми не поспішаючи, зупинялися часто, гуляли з дітьми на свіжому повітрі, їли в їдальнях. Хоча ми накупили для Насті різне дитяче харчування в пакетах, тут я дуже пошкодувала, що вже не годую грудьми, адже це було б не тільки корисно, але ще й зручніше в сто разів! Ми вирішили не збивати дітям режим дня і тому в 10 вечора вже зупинялися в готелі на ніч.


По дорозі бачили і вовка, і зайця, і лисицю. Це завдало задоволення старшої дочки. А ось Настуся прийшла просто в захват, коли побачила мурахи. Так, так мурашки. Ми виїхали з дому 1 травня, але у нас ще лежав сніг. І ногами ми ще не ходили, все на колясці в ковдрі. Як же Настя здивувалася, що немає снігу, можна стояти на асфальті, і найголовніше - щось повзе! Настена присіла, стала «тикати» пальцем у мурахи і просто верещати від захвату.

І ось ми нарешті-то у дідуся в селі. Скільки тут дивного для дитячих око! Дідусь засіяв цілу галявину гарною травичкою. Настя уважно вивчала травичку: чіпала, щипала, тупала ніжкою, нарешті, села - як здорово! А потім ми вирішили показати Настінні тваринний світ села: курей, кіз, гусей, свиней, корів. Як їй все сподобалося! А від дідового Петі-півника Настя просто не відходила. Просить дати його в руки; кричить «дай, дай», а Петя від неї тікає. І, о диво - наша дитина пішов ніжками!

Звичайно ж, ми з'їздили до Ставрополя, погуляли по місту, сходили в парк. Старша дочка була в захваті. Потім ми купили їй квиток на концерт, на улюблену групу «Ранетки», які виступали там у цирку. Тут і словами не передати всіх емоцій, які вона відчула!

Стільки вражень, стільки захоплення, стільки емоцій! І ми з чоловіком, дивлячись на дітей, заряджаємося енергією, бадьорістю, набираємося сил, щоб знову зимовими вечорами мріяти про літо!

Aljonka, aljonazinchenk@rambler.ru