Мовний бар'єр.

Деякі батьки не бачать нічого страшного в тому, що їх малюк «гаркавить» або «шепелявить», головне - щоб ріс здоровеньким і добре їв, вважають вони. Але згодом саме такі діти стають частими «гостями» психологів, логопедів і інших фахівців. Справа в тому, що нешкідливі на перший погляд мовні недоліки можуть серйозно позначитися на подальшому розвитку дитини.

Не фифка, а фифка!

Порушення звуковимови - не тільки косметичний дефект, але й ; відчутне перешкоду в оволодінні письмовою мовою. Уявімо, що малюк нечітко вимовляє всього лише один звук [З]. У 90% випадків, якщо це не обумовлено механічними причинами (коротка вуздечка, неправильна будова мови і т.п.), він ще й не відрізняє даний звук від подібних на слух і може плутати [З] з [С], [Ш] і деякими іншими. Дитина виростає, йде в школу, і його мовне порушення стає майже або зовсім непомітним. Здавалося б, усе добре, але не тут-то було. Через нерозрізнення звуків (логопеди називають це порушенням фонематичного слуху) новоспечений учень може писати «роса» замість «троянда», «голос» замість «око». І жодні додаткові заняття і зубріння правил тут не допоможуть. А ось досвідчений логопед відразу ж зрозуміє, що всі ці учнівські труднощі - наслідки порушеного в дитинстві звуковимови, а потім розробить корекційну програму, спрямовану на розвиток фонематичного слуху та мовного уваги.

Буває , що діти плутають букви, не тільки позначають подібні звуки, але і близькі по зображенню. Так, вищеописаний учень може змішувати букви З і В, що мають загальний графічний елемент. Заняття з логопедом допоможуть такій дитині розвинути оптико-просторові уявлення (орієнтацію на аркуші паперу, зорове сприйняття) і подолати помилки.

Отже, очевидно, що порушення мови, нехай навіть на перший погляд незначні, ставлять оволодіння грамотою і успішне навчання під загрозу. Не кажучи вже про те, що вони негативно впливають на емоційний стан малюка, його спілкування з однолітками, самооцінку.

Робота над помилками

Що ж робити, якщо ви помітили у своєї дитини нечітке вимова або відсутність звуків, «проковтування» закінчень слів або інші мовні помилки? У першу чергу, не панікувати. За даними наукових досліджень, близько 40% дітей, які не мають неврологічної або отоларингологічної патології, невірно вимовляють звуки рідної мови. Тим не менш показати малюка фахівця все-таки варто. Можна відвідати логопеда в дитячому саду, в поліклініці або в консультативно-діагностичному центрі (КДЦ). Лікар розпитає вас про особливості перебігу вагітності та пологів, етапах розвитку дитини, а також поцікавиться висновками невролога, отоларинголога і педіатра. На первинній консультації логопед проведе діагностику всіх компонентів мовленнєвої системи: перевірить вимова звуків, фонематичний слух, структуру слова, стан словника, граматичний лад мови (вміння правильно складати словосполучення і речення) і навички переказу. Крім того, він огляне артикуляційний апарат дитини, його рухливість, будова і моторику і тільки після цього поставить діагноз. Це може бути порушення лише деяких складових промови, наприклад звуковимови і фонематичного слуху, або ж усіх компонентів відразу (такі проблеми називаються системними і виникають, як правило, на грунті серйозної неврологічної патології).

Після постановки діагнозу логопед складе для вашої дитини корекційну програму. Зазвичай до неї входять індивідуальні заняття, логопедичний масаж та оздоровчі процедури.

Робота з лікарем не обмежується виправленням мови. Заняття включають в себе ігри та вправи на розвиток вищих психічних функцій (пам'яті, уваги, мислення, уяви), розвиток рухового апарату і графомоторних навичок у дошкільників (зі школярами проводять уроки письма і читання). Багато що залежить і від батьків: на етапі автоматизації (закріплення) звуків необхідно займатися з дитиною самостійно! Ви можете проводити і сеанси артикуляційної гімнастики - це комплекс спеціальних вправ для вироблення правильних звуків (див. Практикум).

Навіть незначні порушення мовлення ставлять успішне навчання в школі під загрозу.

Може статися так , що логопед порекомендує малюкові відвідувати спеціалізований дитсадок і направить вас на психолого-медико-педагогічну комісію, де уточнять діагноз і дадуть направлення. Нехай вас ні в якому разі не лякають назви установ і страшні слова в медичних висновках. Подумайте про те, що краще зараз відвести дитину в садок компенсуючого типу і встигнути скорегувати мовленнєвий порушення до шкільного віку.

Які порушення мовлення виділяють сучасні логопеди, і що вони означають

Порушення одного або декількох компонентів мови (в дитячих садах використовують діагноз ФФН - фонетико-фонематичні недорозвиток мови).

Дислалия - порушення звуковимови при нормальному слуху і відсутності неврологічних дефектів мовного апарату.


Часто при цьому захворюванні страждає і фонематичний слух. Дислалия буває механічної (коли порушення викликане аномаліями у будові мовного апарату) і функціональної, а також складною (кілька груп звуків) та простий (1 звук або звуки однієї групи).

Дизартрія - порушення звуковимови і проблеми з відтворенням мови (голоси, темпу, мелодики, інтонації, плавності), спричинені недостатнім надходженням нервових імпульсів у м'язи. Дитині важко вимовляти звуки і слова, тому що рухливість його мови, губ, щік обмежена. Дизартрія завжди розвивається на тлі органічного ураження нервової системи - родова або внутрішньоутробна травми і наслідки захворювань, перенесених у ранньому віці (менінгіт, енцефаліт), ДЦП. Найбільш часто зустрічається так звана стерта форма дизартрії, тобто мінімальні прояви порушення при дуже слабо вираженою, а то й зовсім невстановленої неврологічної патології. Важливо, щоб логопед провів диференціальну діагностику і призначив адекватну корекцію.

Практикум
Логопеди майже завжди призначають артикуляционную гімнастику для вироблення правильних укладів звуків, рухливості мови, тренування м'язів мовного апарату. Займайтеся з малюком вранці або відразу після денного сну, виконуючи вправи по 8-10 разів. При цьому стежите не за часом, а за станом дитини і результативністю занять. Пам'ятайте: краще виконати одну вправу кілька разів, але добитися результату, ніж «пробігтися» по всіх пунктах і залишитися на колишньому рівні. Ви й самі можете проробляти ці вправи, щоб говорити красивіше і чіткіше, при цьому не втомлюючись, - саме так роблять професійні диктори та артисти. Успіхів!

Вправи на розтяжку під'язикової вуздечки
Грибок
Широкий мова присмоктатися до неба. Рот розкрити як можна ширше, так, щоб вуздечка натягалася.
Конячка
Широкий мову «приклеїти» до неба. Максимально відкрити рот, не відриваючи мови від неба. Потім клацнути мовою.

Вправи для мови
Лопаточка
Широкий мова висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб він не тремтів і не відхилявся.
Голочка
Рот відкрити. Вузький, напружений мову висунути вперед як можна далі.
Часики
Висунути вузький мову і рухати їм вправо-вліво, не забираючи його вглиб.
Гойдалки
Висунути вузький мову і намагатися дотягнутися ним до носа й підборіддя поперемінно. Рот не закривати.
Змійка
Привідкрити рот. Вузький мова максимально висувати вперед і прибирати в глиб рота.
Парус
Рот широко відкрити. Вузький мову підняти вгору і торкнутися їм горбків (альвеол) за верхніми зубами.

Вправи для губ
Трубочка-усмішечка
Витягати губи в трубочку і широко посміхатися (із закритим ротом).
парканчик
Зімкнути зуби, широко посміхнутися (зуби не розмикати).

Ринолалія - порушення звуковимови і речевоспроізведенія, викликане аномаліями у будові мовного апарату (ущелини м'якого й твердого неба або губи). Ринолалія вимагає оперативного втручання, а потім ретельної логопедичної роботи. Якщо вимова виправлено, а зберігається лише назальний («у ніс») тембр голосу, таке порушення називається ринофонии.

Системні порушення мови, або ОНР (загальне недорозвинення мовлення). У цьому випадку дитині важко вимовляти звуки, він пропускає або переставляє місцями склади, його словниковий запас бідний, пропозиції не погоджені, а самостійна мова обмежена. Системні порушення виникають не самі по собі, а, як і дизартрія, на грунті органічного ураження нервової системи, тільки уражаються не нерви, а безпосередньо ділянки кори головного мозку, що відповідають за мовну функцію.

Алалия - недорозвинення мови. Виникає внаслідок незрілості клітин в певних ділянках кори головного мозку. Логопеда важливо відмежувати алалії від затримки мовного розвитку.

Афазія - розпад мовлення, виникає у дорослих і дітей після 3 років у результаті органічного ураження клітин мозку ( як правило, через травму і перенесених захворювань).

Окремо логопеди виділяють заїкання і затримку мовного розвитку

Затримка мовного розвитку - мається на увазі стійка затримка мовного розвитку , а не варіативність термінів появи звуків, що залежить від індивідуальних особливостей дитини.

Заїкання - порушення темпо-ритмічної організації мовлення, що характеризується судорожними затинаннями. Часто виникає в результаті психічної травми або перенапруження.

Катерина Єрохіна, логопед, психолог спеціальний МПГУ