Кредити для чайників (Підводні камені розстрочки).

Упевнений, що практично кожен читач, хоча б періодично користується послугами громадського транспорту, неодноразово від нудьги розглядав рясно розвішані в вагонах метро і тролейбусів різноманітні рекламні оголошення. Крім усіляких пропозицій щодо відвідування країни пірамід з розміщенням у п'ятизіркових готелях усього за $ 199, часто зустрічаються пропозиції про продаж тих чи інших товарів (або послуг) на виплат або в кредит.
Досвід і традиції
Ті з нас, хто в свідомому віці пережив часи розвиненого соціалізму, пам'ятають, що в центральному універмазі будь-якого пристойного міста можна було без проблем оформити покупку в розстрочку закарпатського меблевого гарнітура або телевізора "Горизонт". У ті кілька призабуті нами часи питома вага громадян, які запросто могли собі дозволити разом з придбанням квартири, машини і дачі купити ще й вищезгадані товари, був дуже невеликий, тому розстрочка була популярна і затребувана. Практично кожна радянська сім'я хоча б раз у житті набувала в кредит що-небудь життєво необхідне.
Поширеність цієї послуги мала й іншу причину. Промислове перевиробництво певних видів продукції в кінці 70-х років минулого століття досягла таких розмірів, що чи не єдиною макроекономічної мірою, здатної якимось чином стимулювати населення "великого і могутнього" купувати швидко згорали холодильники "ЗІЛ" і майже відразу розвалюються гарнітури " Мрія ", була програма продажу цих чудес радянської техніки в розстрочку. Однак роздолля тривало недовго - у міру розвитку успіхів у справі розбудови дана послуга непомітно, але безповоротно канула в Лету. Пояснення даним фактом знову криється в макроекономіці: криза перевиробництва нікому не потрібних магнітофонів і сервізів змінився ситуацією тотального дефіциту, при якій не те що купити радіоприймач в універмазі, а придбати кілограм цукру без блату стало важкою проблемою. Воно й зрозуміло, якщо вироблені товари розкуповуються ще до того, як вони відвезли до точки роздрібної торгівлі, то про який продаж в кредит взагалі може йти мова?
Після розвалу Союзу, лібералізації економіки взагалі і зовнішньої торгівлі зокрема споживчий ринок України став насичуватися щодо якісними товарами. У перший час (90-і роки) практично всі завезене з-за кордону не залежуються на полицях спеціалізованих магазинів - абсолютна більшість наших співгромадян рано чи пізно здійснило давно леліяною мрію: сльозу під бразильські серіали ми пускали біля телевізора SONY, а китайські джинси прали у машинках ARISTON.
заморочки цивілізації
Але структурна перебудова вітчизняної економіки, зростання добробуту українських громадян і, як наслідок, перенасичення споживчого ринку (що відбувається не тільки в силу зовнішньої відкритості нашої економіки, але і завдяки розвитку внутрішнього виробництва) призвели до певного кризі продажів. Першими відчули це численні продавці побутової техніки. Далі - більше. В даний час в кредит можна придбати найширший спектр товарів і продукції - від шикарної квартири в престижному районі столиці до звичайного фена. Більш того, вже кілька років ми маємо реальну можливість платити в розстрочку за навчання у вузі або таким же чином оплачувати туристичні послуги. Поза всякими сумнівами, це дуже здорово. Особливо - на перший погляд.
Кожен з нас завдяки ЗМІ давно засвоїв незаперечний теза: практично весь цивілізований світ живе у борг. І велика кількість пропозицій про продаж товарів і послуг в розстрочку подумки наближає нас до західного способу життя. Однак якщо вникнути глибше, то без особливих зусиль можна помітити ряд серйозних якісних відмінностей. Почну з маловідомого, але дуже суттєвого факту. Наприклад, якщо громадянин США набуває в розстрочку об'єкт нерухомості, то оподатковувана база на його (як фізичної особи) доходи на період дії іпотечного кредитної угоди зменшується на суму погашаемого боргу з відсотками. У Штатах податки - це частина культури, і таким нехитрим чином забезпечується стимулювання як повного відображення одержуваних доходів, так і обсягів продажів. Останнє в західній економіці особливо актуально, адже кризи надвиробництва на більшості споживчих і товарних ринків супроводжують її протягом багатьох десятиліть.
Не можна обійти увагою і розмір процентної ставки при продажу товарів і послуг в розстрочку. Вона, і це природно, корелює з обліковими ставками центральних банків відповідних країн і знаходиться в межах 2-3% (а в Японії і того менше) річних. За західними мірками це вважається досить недешево! Крім цього, місцеві банки абсолютно спокійно видають кредити на 25-30 років, якщо це іпотечну позику, і на термін до 10 років, якщо отримується, скажімо, автомобіль.
Наш шлях
Перейдемо до вітчизняних реалій. В Україні є як мінімум одна структура, яка може надати іпотечний кредит на термін до 30 років у якоїсь віртуальної одиниці. Банки розробили спеціальний документ, в якому описані принципи курсоутворення і впливають на нього фактори, наведено динаміку цієї одиниці по відношенню до гривні і долара США. Проте дана ситуація не може не насторожити консервативного позичальника - фактично, крім відсотків за кредитом, існує, за великим рахунком, непрогнозований курсовий ризик зміни співвідношення винайденої неконвертованій грошової одиниці. Та й встановлювати котирування даної одиниці буде виключно сам банк.



Від цієї проблеми перейдемо до питання процентних ставок. Вони істотно відрізняються від рівня розвинених країн і в набагато меншому ступені корелюють з обліковою ставкою НБУ. Інше питання в тому, що, як вже неодноразово писалося, даний показник практично втратив свій макроекономічний сенс і застосовується фактично лише за ломбардному кредитуванні і короткостроковому рефінансуванні комерційних банків. При отриманні іпотечних кредитів, номінованих в доларах США, варто закладати у розрахунки окупності процентну ставку на рівні 15-16% річних, при отриманні кредиту в гривні цей показник знаходиться на рівні 18-21% річних. Таким чином, двократне збільшення вартості придбаного об'єкта нерухомості відбувається вже через 5-6 років.
Відверто кажучи, автор не до кінця розуміє дії тих наших співвітчизників, які зважилися на таку кабалу. Я не впевнений, що вони об'єктивно оцінили ситуацію зі своїми доходами і що вже через кілька років нас не чекають серйозні потрясіння на ринку житла, коли банки будуть змушені вилучати у неплатоспроможних позичальників житло і продавати його на вторинному ринку за цінами, близькими до викидними (боюся , що і органам місцевого самоврядування буде підкинутий гарненький шматок малоприємної роботи - виселених із придбаних у розстрочку квартир їх колишніх власників доведеться кудись розселяти, споруджуючи так зване "соціальне" житло). Крім того, якщо звернути увагу на вартість житла, що продається в кредит, то воно як мінімум декілька вище, ніж таке ж житло, але реалізовується за реальні гроші.
Дріб'язкові борги
Ситуація з продажем у розстрочку менш масштабних предметів також далека від ідилії. По-перше, при отриманні кредиту від потенційного позичальника в обов'язковому порядку истребуют довідку про заробітну плату за останні шість місяців. І якщо ви нещодавно змінили роботу або компанія, на благо якої ви маєте честь працювати, незважаючи на істотне зниження податку на доходи фізичних осіб, продовжує виплачувати заробітну плату в "конвертах", шанс купити в розстрочку електрочайник у вас невеликий.

По-друге, у вас знову ж обов'язково вимагатимуть довідку про присвоєння ідентифікаційного коду. Взагалі, створюється враження, що скоро без цього документа стане важким навіть відвідування громадських туалетів на Троєщині, якщо такі там є. Хоча ніякої логіки у вимозі довідки при оформленні розстрочки немає. Адже, погашаючи кредит, позичальник проводить виключно видаткову операцію, і для чого тут контроль за сплаченими податками, я сказати важко. Якщо, звичайно, відповідні органи не готують нам несподіваний подарунок у вигляді корекції суми сплаченого прибуткового податку на суму обслуговування позики за набутим в розстрочку печі СВЧ. От тільки я в цьому дуже сумніваюся.
По-третє, практично всі магазини, які надають послугу з продажу товарів у розстрочку, волюнтаристськи встановлюють не тільки процентну ставку за кредитом, а й сам термін кредитування. Наприклад, зовсім недавно я звернув увагу на пропозицію придбати в розстрочку строком на 3 роки телевізор SONY з щомісячним платежем 59 гривень. Нехитрий арифметичний підрахунок показав, що в підсумку телевізор обійдеться в 2124 гривні, при цьому його роздрібна ціна складає 1350 гривень. Ще трохи попрацювавши з калькулятором, я вирахував, що за 3 роки подорожчання товару складе 57,3% (або 19,1% за рік).
У принципі, процентні ставки, як для нашої країни, щодо цивілізовані ( думаю, це відбувається в першу чергу виходячи з вкрай високого рівня затовареності підприємств, що торгують побутовою технікою). Але, скажіть, чому я не маю можливості придбати той же телевізор в розстрочку, але терміном на 1 або 2 роки? І до кого адресувати це питання - до підприємства торгівлі або до банку, який видає кредит?
Не буду вдаватися в подробиці, але, наскільки мені відомо, лише ринок продажу автомобілів у кредит перебуває по-справжньому в стійкому і рівноважному стані, при якому задоволені ситуацією всі три сторони процесу - автодилери, банки і покупці.
Післямова про банки
Окремо варто сказати про роль і місце банків при продажу товарів і послуг в розстрочку. Думаю, багато з них йдуть на це не те щоб неохоче, а, швидше, вимушено. Ринок корпоративних клієнтів давно поділений і щодо статичний. Де ще "здобути хліб насущний", якщо не на ринку кредитування населення. Безумовно, процес цей копіткий і не дуже прибутковий, але ринок змушує працювати з населенням. Скажу більше: досвід Польщі, яку постійно ставлять нам у приклад, показав всі "принади" роботи з фізичними особами. На щастя, у нас не додумалися на законодавчому рівні закріпити положення про те, що кредит у сумі до $ 5 тис. можна отримати без оформлення застави! Однак багато вітчизняних банків вже всерйоз зіткнулися з проблемами непогашення позик, отриманих на придбання товарів у розстрочку. Непоодинокі й випадки відвертого шахрайства, коли розстрочка оформляється за підробленими документами.
Мабуть, ми переживаємо абсолютно природний на даному етапі розвитку нашої держави процес становлення фінансового та споживчого ринку в їх взаємодії. Нам залишається тільки сподіватися на те, що нинішні школярі абсолютно спокійно зможуть купувати в розстрочку будинки та земельні ділянки, а також на те, що і нам до того часу ця проблема ще буде небайдужим.