Прошу тебе, Дідусь!.

Здрастуй, Дідусь Мороз! Сьогодні, як і кожен рік, пишу тобі! Я вірю в чудеса, і ти кожен рік вселяє в мене цю віру! Тільки тепер я пишу тобі не одна. Пам'ятаєш мій лист у 2005 році? Я просила не подарунок, не щастя і навіть не любові. Лише про одне я твердила у листі: "Дай мені сил виносити мого ангелика!" Я писала тобі не на листку, а подумки перед сном кожен вечір! Чому тобі? Напевно, тому, що ти єдиний чарівник з дитинства кожного з нас, а як найчастіше буває, ми саме в дитинстві помічаємо все чудове і несемо це через все своє життя.

А ; пам'ятаєш 2006 рік? Моїй дитині потрібна була віра! Віра в те, що все буде у нас добре, вона перестане боліти. І в майбутньому буде як всі дітки бігати, грати і їсти солодкі подарунки, що приносиш ти під кожну ошатну ялинку.

І як же не згадати рік 2007! У цьому листі ми з крихтою просили про ялинку! Справжньою, красивою, приголомшливою ялинці була рада моя маленька! Адже така краса з'явилася в нас в будинку саме в новорічний ранок, і донька свято вірить, що подарував її ти! Як же ми її наряджали!

Не можна й обійти стороною 2008 рік. Цього року мій чоловік повинен був працювати в новорічну ніч, а ми з Аріш бажали провести це свято разом. "Мама, тато і я", - так казала вона. Саме тоді я розповіла їй про листи тобі! І сказала: "Якщо ти не вмієш писати на папері, попроси Дідуся перед сном.


Такі листи він теж читає".

Я пам'ятаю, як кожну ніч маленька крихта вставала на свої крихітні коленочкі на ліжечку і просила! Вона шепотіла ледве чутно: "Дідусь, зроби так, щоб татко був удома! Нам з мамою так нудно без нього! Адже ми сім'я тільки втрьох!"

2009 рік! І ми знову, знову звертаємося до тебе! Тепер вже всі троє! Донька просить братика, а ми з чоловіком - сина! Вона знову, як і тоді, засинає зі зверненням до тебе! Так само ледве чутно вона твердить: "Дідусь Мороз, я прошу тебе! Подаруй мені братика!" І вже засинаючи, вона шепоче: "Хоча я буду рада навіть сестричці ..."

І завжди, всі ці роки, ти, Дідусь, був з нами добрий! Ти виконав всі наші бажання. Хтось запитає, чому?

Я можу відповісти на це питання тільки одне: "Колись давно молилися дружини! Вони просили подарувати їм дитинку! Вони хотіли щасливу сім'ю з дзвінким дитячим сміхом , пелюшками й витівками ...

Просили вони у Господа, просили і у тебе! І саме ти дав їм життя, бо вночі 31 грудня під бій курантів жінка народила дочку ! Цією донькою була я! Саме тоді, в ту ніч, разом з моїм народженням ти дав мені віру! Віру в тебе, яку я до цього дня несу в собі і передала своїй доні! "

Я завжди, все своє життя буду пам'ятати про те, що ти є!

Наталя, dolly_86@bk.ru