Годувати буду!.

"Немає молока!" - зривистим надривним пошепки я повторювала чоловікові, дивлячись, як інші матусі зціджують залишився від годування молочко. Там, на іншому кінці дроту заспокоювали: "Нічого, голодним не залишать, нагодують". Але я не чула цих слів, все повторювала: "Тому що кесареве, бо груди маленька, та ще сосок невідповідний ..." Сама собі шукала виправдання.

По дорозі додому обмірковувала всі статті та розповіді про грудне вигодовування, прочитані мною перед пологами. Переступила поріг квартири з однією думкою - годувати грудьми буду! Чим мій син гірше інших? І боротьба почалася.

Молока дійсно було замало, тому синку їв завжди. У 4 місяці стали вводити прикорм, в 6 місяців син сам відмовився від грудей.

"Немає молока!" - Через 3 роки і пару місяців я знову твердила в ; телефон, і мені відповідали до болю знайомими фразами.


Але думки вже були інші, більш дорослі, зрілі: "Чому в інших - молочні ріки, а мені боротися за кожну краплю?" І знову почалася боротьба. Але цього разу було простіше і швидше.

Тон вже став правильної форми (спасибі синуле), і дівчинці моєї було простіше. Думка дати їй суміш навіть не виникала, хоча молочка знову було замало. Тоді вирішили підвищити його якість, жирність. Жменька волоських горішків та гарний настрій зробили свою справу. Головне - під час годування розслабитися і відпочити душею і тілом поряд зі своїм малюком.

Від грудей донька теж відмовилася сама, в 13 місяців. Я задоволена собою - що не здалася, що не позбавила своїх дітей самого смачного й корисного молочка - неньчиним!

Маріша, gladmari@mail.ru